34. Яся. Запрошення на танець

Наступний тиждень на роботі був дуже насичений. Ми готувалися виконати велике замовлення — мали провести корпоративний банкет для великої компанії. За це нам мали добре заплатити, але ще більш радувало те, що наша фірма виходить на новий рівень, і про нас дізнається більше людей. 

Мені було дуже приємно бачити, що Слава теж загорівся цим заходом. Коли я зайшла до нього з документами від підрядників, я побачила, що він  усміхнувся:

— Ну, ніби все йде добре, — сказав він, показуючи мені папери. — Якщо завтра проведемо все по вищому розряду, то зможемо підчепити ще якогось великого замовника, я в цьому впевнений. Маємо самі все там проконтролювати. У тебе є чорна вечірня сукня? 

— Немає, — я відчула,  що червонію. — А ти хочеш і мене туди взяти?

— Думав взяти… А ти не хочеш? — перепитав він. — Сукню можна купити сьогодні.

 — Хочу. Куплю сукню, не проблема, — я була така рада, що піду з ним на свято, це було схоже, немов ми уже дійсно пара. 

— Але ти памʼятаєш, що ми все ще маємо триматись, як колеги. Ну, щодня термін цього зменшується, — він зітхнув. — Міка приїде зовсім скоро, вона вже і квиток придбала.

 — Так, я пам’ятаю, — відповіла я. — Зовні ми будемо виглядати як колеги, а от в душі я відчуватиму, що ти мій коханий чоловік…

— Коли ти так кажеш, мені хочеться зробити щось недозволене зараз, — Слава трохи облизнув губи. — Щось таке, що роблять тільки з коханою дівчиною.

 — Мені хочеться поцілувати тебе, — сказала я, усміхаючись. — Але я мужньо тримаю себе в руках..

— Як і я, — він теж усміхнувся. — Ну, ми маємо триматися в рамках пристойності. Так буде правильно… Добре, іди, бо я зараз встану з-за столу… І тоді не відпущу. 

Мені було дуже приємно це чути. Мабуть, те, що ми вимушено трималися трохи на віддалі, ще більше загострювало наші почуття. Мені здавалося, що коли настане слушний час, ми довго-довго не зможемо відірватися одне від одного…

***

Я купила дуже гарну сукню, і коли дивилася на себе у дзеркало, примірявши її, то навіть не впізнала себе. Мої очі сяяли щастям, може, у цьому була вся справа?

Слава заїхав за мною, і ми разом вирушили на банкет. Трохи хвилювалася, коли ми заходили до зали, але там було багато людей і ніхто особливо не звертав на нас уваги, тож зрештою я заспокоїлась. 

— Я піду підійду до клієнта, перепитаю, чи все в порядку, а ти  перевір наших хлопців і дівчат з команди. Попрацюємо трохи, все проконтролюємо, і можна буде відпочивати, — сказав Слава, усміхнувшись.

Я кивнула і пішла виконувати його завдання. Коли вже з усіма переговорила, ми майже зіткнулися з Віталієм, який фотографував захід. 

 — Ой, вибач, — усміхнулась я.  — Привіт, як справи?

— Привіт, — він якось так оглянув мене з ніг до голови, ніби сканував поглядом. — Все добре, ти так гарно виглядаєш… Я тебе майже не впізнав. Можна запросити тебе на танець?

Я трохи розгубилась від такої пропозиції, але відмовлятися було незручно. Віталій був хорошим хлопцем, завжди підтримував мене у важкі хвилини. 

 — Добре, — усміхнулась я…

Коли ми танцювали, я раптом  відчула на собі чийсь погляд. Повернула голову, і побачила Славу, який стояв біля стіни і дивився на нас…

Продовження цієї історії читайте завтра о 21.00!

Додавайте книгу в бібліотеку, ставте їй "серденько" і підписуйтесь на мій профіль, якщо ви ще цього не зробили) Попереду найцікавіше!

Для нових читачів - це книга в процесі або книжковий "серіал", де читачі  щодня читають новий розділ, щойно написаний автором та спілкуються з ним) Щоб не загубити книгу, зареєструйтесь на сайті ( це легко зробити за допомогою Фейсбуку, Гуглу чи електронної пошти), підпишіться на профіль автора та додайте книгу в бібліотеку. Так ви точно будете в курсі всіх подій, не пропустите  й нові історії та приємні подарунки!

Ось один із них - промокод на безкоштовне читання книги Еліс Кларк "Програна наречена"  ANpac4D5