Глава друга     "Спланована смерть"

 Рік по тому 2147-й рік, 20 липня квартира Касіана десь 01:18 AM ночі, відбувається дзвінок до Касіана, він піднімає слухавку:

— Макрій? Якого дідька ти мені о першій ночі телефонуєш? Не вже до ранку не могло почекати?

— Друже, це особисте, лікар Сварог покінчив з собою.

— Щоо? Він не міг такого вчинити з собою! Де? Я вже виїжджаю!

— Госпіталь “Сварог” прямо в кабінеті, мені теж щойно повідомили, я теж збираюся та виїжджаю, зустрінемося на місці.

— Так добре, я вже виходжу.

Для Касіана це було дуже особисте за останній час лікар Сварог став Касіану як батько, тому він одразу запідозрив, що це не самогубство та не робив завчасні висновки, прибувши до госпіталю лікаря Сварог поліція вже все оточила багато хто з поліцейських знали його, так як він обслуговував їх: встановлював імпланти їм лікував тощо, тож всі розуміли на скільки це гучна та важлива втрата для всієї поліції.

Касіан одразу відправився до кабінету доктора Сварог на вході його зупиняє відносно молодий та атлетичний поліцейський на ім’ям Малкор та звертається до нього.

— Касіан, зачекай, друже, прийми мої співчуття, Я знав ким він для тебе був.

— Малкор, ти, блять, знущаєшся наді мною чи що зараз?

— Просто скажи що мені зробити, Касіан?

— Зроби мені мінет і пиздуй звідсіля.

— Ти іноді, Касіан, прямо на піздюліну напрошуєшся.

— А ти спробуй.

Малкор зробив крок до Касіана та подивився йому в очі, та зрозумів, що не на часі, та відповів йому:

— Ти зараз на емоціях, та ми коли-небудь станцюємо, Касіане.

— Я впевнений, Малкор, що коли це станеться ти мій стояк на довго запам’ятаєш, а тепер пиздуй звідси.

Малкор відійшов у бік та Касіан пройшов до кабінету лікаря Сварог, при вході він помічає одразу заляпану стіну кров’ю від пострілу та  як мізки лікаря Сварог  розлетілися по стелі та підлозі, також він помічає, що на підлозі лежить Colt Python 357-го калібру, це була остання версія цієї моделі 2023-го року, Касіан підійшов до експертів, які все фіксували та звернувся до них:

—  По-перше знаю всіх окрім тебе, виродку, ти хто?—Касіан обернувся до чоловіка який був позаду нього.

— Варсинал. Я лише три дні тому перевівся з 166-го відділку.

—  Добре, це місто хтось спаскудив?

— Ні, Касіан, окрім нас в кімнаті ще нікого не було, ну і звісно, Трасім, який його помітив та Малкор який прибув першим.

Касіан висунув голову з кабінету та помітив Малкора, перше слово промовив майже про себе:

— Блять, Малкор?

— Так‘ Касіан?

— Нікого не випускайте з госпіталя і знайди мені пана Трасіма, попроси нехай через півгодини підійде до мене або очикує мене в їдальні.

Потім Касіан повернувся до експертів та ще поставив кілька питань:

— Який час смерті, Аргаліс?

— Ми приїхали одразу на виклик, судячи зі слів Трасіма та Малкора, до приїзду нас тіло пролежало хвилин 40, температура тіла була 35 градусів, зі слів Трасіма- він почув постріл та майже одразу прийшов до кабінету, тож якось так, Касіан.

Касіан підійшов до тіла намагаючись розгледіти та періодично про щось питав Аргаліса:

— Як гадаєш, Аргаліс, лікар Сварог швидко загинув?

— Чесно кажучи, судячи з мізків та стелі, то гадаю майже одразу.

— Мабуть так. — Промовив Касіан.

Касіан вже помітив деякі деталі, які були не схожі на поведінку лікаря Сварог, після Касіан присів біля пістолету та помітив, що всі інші отвори в барабана в кулях, а також помічає номер зброї 667894, потім піднімається та не встиг Касіан обернутися як до кабінету заходить Макрій та йде йому на зустріч, дивлячись на лікаря Сварог, Макрій підходить до Касіана та говорить в голос:

— Друже, навіщо ти це зробив?

— Гадаю він тебе не чує, Макрій, як що, що.

— Та розумію, капець, смерть схоже була швидкою, дуже схоже на самогубство, що гадаєш, Касіан?

— Замало поки інформації, тобі щось спадає на думку, Макрій?

— Зараз поглянемо що тут у нас.

Макрій підійшов ближче до лікаря Сварог та почав оглядати його, через декілька хвилин повернувся до Касіана та звернувся до нього:

— Є одна думка, проте вона дуже слабка як на мене, здогадуєшся про що я?

— Так, мабуть, постріл з низу до гори з під щелепи.

— Так, ти все вірно підмітив, давай поки не будемо роздувати, тим паче, що це дуже слабка зачіпка,  з такого револьверу можна було зробити постріл собі в голову з будь-якої сторони і мізки все одно б вилетіли у повітря.

— Так, можливо, проте не ясно, дог розумів анатомію, як ніхто, він би поклав собі ствола до рота, якщо б наважився на таке, ще є момент, Макрій, поглянь на барабан пістолету.

Макрій нахилився та не може зрозуміти про що говорить йому Касіан, повертається до нього та питає:

— Що ти маєш на увазі, Касіан?

— Барабан повний, не дивно?

— Чому це повинно було б бути дивним?

— Якщо ти прекрасно розумієш що за зброя в тебе в руках і прекрасно знаєш анатомію людини, чи потрібно тобі більше, ніж одна куля?

— Слушне зауваження, проте знову натягнуто.

Макрій підводиться та звертається до інших в кімнаті:

— Всі вийдіть з кімнати.

— Так, пане полковнику.

В кімнаті залишився лише Макрій та Касіан, Макрій прикрив двері та звернувся до Касіана:

— Слухай, Касіан, я тебе прекрасно розумію, для мене це теж особливе так як він був найкращим моїм другом, проте це все не тягне на вбивство поки що, я тобі дозволяю діяти не офіційно, поки ми не докажемо зворотного, намагайся не світитись та як можна менше заволікати до себе уваги, добре?

— Так, розумію делікатність, проте, якщо уявити що це вбивство, для мене не зрозуміло кому він заважав чи перейшов дорогу, він же рятував життя багатьом, мене більше це бентежить.

— Так, це вагомий аргумент, з’ясуй це, Касіан, наразі всі твої справи я передам іншим детективам, а ти займися лише цією справою і ще допити вже проводять?