Королівський борт отримує дозвіл залишити Ноктіс о сьомій тридцять за столичним часом.
Перші тридцять кілометрів ми не набираємо максимальну швидкість. Тут це вважається не обережністю, а базовою гігієною: пряма лінія над Оком Ночі коротша на дев’ятнадцять хвилин і може забрати дві години.
За склом відступає Ноктіс. Місто розходиться колами навколо Ока.
Мені завжди подобалося дивитися на міста зверху.
Не через красу.
З висоти краще видно, хто кого годує.
Королівський борт вирівнюється.
Дамір займає місце ближче до кабіни пілотів. На стегні порожнє кріплення — зброю опечатано в багажному відсіку. Він уже двічі машинально потягнувся до руків’я, якого немає.
Судячи з обличчя, правила безпеки на борту він сприймає як особисту образу.
Леон сидить навпроти й працює. На одній проекції з браслету— технічний звіт, на другій — схема військових порталів.
Едріан відкладає фінансовий прогноз, дивиться на руки Леона.
— Знову опіки? Ви зовсім нехтуєте правилами безпеки, мій любий друже.
Леон не відривається від панелей.
— Незначні.
— Минулого разу ви сказали те саме.
— І, як бачите, не помилився.
Едріан дістає зі своєї сумки невеликий пакунок.
— Сайра просила передати.
Палець Леона завмирає над одним з креслень.
— Коли ви встигли з нею побачитися?
— Перед вильотом. Вона цікавилася, чи не бачив я зранку як ви снідали, - він простягає пакунок Леону, — Вона також сказала, що вчора ви пропустили вечерю.
— Вона перебільшує. Кляте дівчисько, вже ведете облік моїх прийомів їжі.
Кілька секунд вони дивляться один на одного.
— Вона сказала, що ви так і зробите, — зауважує Едріан.
— Що саме?
— Почнете сперечатися замість того, щоб поснідати.
Едріан повертається до своєї справи.
Леон розгортає пакунок. Бере сендвіч з пластикової тари і, не відриваючись від креслення, починає їсти.
Коли індикатор над дверима змінюється із синього на білий, Александр закриває маршрутний звіт.
Ми вийшли з нестабільної зони Ноктіса.
— Феррокс, — каже він.
На стіні відкривається карта півдня. Феррокс світиться червоним.
— Оррен Ферокс припинив укладати нові договори постачання ферокситу для Корони та її військових підрядників. Державні замовлення, за якими право власності на сировину вже перейшло Короні, виконуються. Хоча з затримкою. Решта — зупинена.
— Він перекрив нам руду? - Дамір одразу виводить на свій екран маршрути військового постачання.
— Нові поставки. Не державні резерви, — уточнює Александр. — Оррен скористався правом власника відмовитися від нових продажів. Водночас його юристи оскаржують обсяги, передбачені договорами пріоритетного постачання.
— А вже оплачені партії? — питаю.
— Частину відвантажено. Щодо решти триває спір: Ферокси стверджують, що оплата покривала резервування потужностей, а не перехід права власності.
— І хто це вирішуватиме?
— Суд Азраелів.
Чудово.
Тепер моя армія залежить ще й від того, як суд витлумачить кілька рядків договору.
— Що з виробництвом?
— Жалобний страйк триває, — відповідає Александр. — Але Оррен дозволив частково відновити видобуток і переробку для чинних комерційних контрактів.
— Тобто для держави ферокситу немає, а для інших знайшовся?
— Саме так.
Дамір коротко лається.
На карті з'являються військові транспортні вузли.
— Три броньовані ешелони стоять північніше Хітона, — каже він. — Два комплекти мобільних брам не випущені з Феррокса. Чотири ремонтні бригади не можуть завершити роботи на західних фортецях. Без нових матриць ми почнемо розбирати резервне обладнання.
Леон нарешті відривається від креслення.
— І це буде вашою наступною помилкою.
— Якою?
— Розбирати справні резерви, щоб підтримувати поточну готовність. Першу аварію переживете. Після другої вам нічим буде замінити пошкоджене.
— Тоді запропонуй щось корисне.
— Не починайте війну без запасних частин.
Дамір повертається до нього всім корпусом.
— А якщо Небо почне її за нас?
— Тоді вам особливо знадобляться запасні частини.
— Досить, — кажу я.
Обидва замовкають.
— Цивільна інфраструктура?
— Працює, — відповідає Александр. — Вольт тримає штатне навантаження. Кальдерис приймає судна. Залізна Дорога перевозить продовольство й медичні вантажі. Обмеження стосуються передусім військового та стратегічного виробництва.
— Продумано, — зауважує Едріан. — Він не зупиняє державу. Він позбавляє її можливості готуватися до війни.
— Але ж він не зупинив цивільні проставки. Мабуть він нарешті готовий до перемовин, - каже Леон.
— І за це я повинен подякувати йому? - фиркнув Дамір.
— Я констатую факт.
—Ти дуже дуже старанно констатуєш усе, що говорить на його користь.
— Обережніше, Дамір.
— Нарешті. А то я вже подумав, що сьогодні ти не збираєшся лягати під своїх васалів.
— Мені не треба філігранно підтримувати свій авторитет щоб мене боятися перестали.
— І скільки це триватиме? — питаю, перебиваючи їх.
— До отримання від Корони належних гарантій, — відповідає Александр.
На екрані відкривається лист Оррена.
Жодних погроз.
Жодного заклику до бунту.
«Дім Ферокс залишається відданим Залізній Короні та висловлює щиру надію, що її представники усвідомлюють необхідність дотримання законів, виконання яких вимагають від власних підданих.
З огляду на останні події Дім Ферокс не вважає за можливе передавати стратегічні ресурси стороні, чиї рішення можуть набувати остаточної сили раніше за завершення належного розгляду.
Окремого занепокоєння викликає тримання під вартою Арістена Вектіса, який скористався правом відкритого звернення до Корони.