Глава 7

- Продай мені цю картину! - раптом несподівано зажадав Натан, глянувши на мене очима примхливої дитини.

« - Щось Прайсів стає занадто багато в твоєму житті» - тихо прокоментував Грег, підливаючи масла у вогонь. « - Той інший краще буде або цього візьмешся перевиховувати?»

- Ото вже ні! - розлючено схопивши покривало, я знову накрила картину. - Якщо я поясню, ти підеш?

Натан недбало кивнув і я набравши повітря випалила на одному диханні:

- Я втратила пам'ять! Мене збила машина до струсу мозку, але перед цим не пам'ятаю яким чином я прийняла невідомий сильно діючий препарат, і в моїй голові щось замкнуло. Лікар, який оглянув мене в лікарні, все пояснив Ейдану. Я не пам'ятаю, як познайомилася з Ейданом, як вийшла заміж, ні хто такі Прайси, я навіть власного брата забула, і вже тим більше хто ти такий! Про цей інцидент мало хто знає. Я не хотіла виглядати дурепою, тому й відправила повідомлення Ейдану. А тепер іди!

Але Натан і не подумав, натомість розвалившись в моєму кріслі, він розкотисто від душі зареготав.

- Вали звідси, сказала! - я безрезультатно спробувала тягнути його за руку, а він лише смикнувши мене на себе, всадивши мене до себе на коліна. З його чоловічою силою звичайно не посперечаєшся, хоча я добре знала прийоми, які допомогли б мені з ним справитися, але просто поки що не хотілося себе видавати.

- Тоді я розповім тобі трохи про себе, - воркуючи, пробасив Натан. - Моя історія, звичайно, не така кумедна, як твоя, але так ти краще зрозумієш, чому я тут. Так ось, мій батько Едвард Прайс одружився на моїй мачусі Аманді коли мені було щось близько року. Незабаром народився Ейдан, через п'ять років після нього Ізабель, а ще через п'ять Рікан. Мачуха займалася своїм виводком, зневажаючи сам факт мого існування. Я пропущу слізливу частину історії, як маленький Натан ріс без любові, купаючись в татовому багатстві, через що він тепер став злим та зарозумілим засранцем. Чашу мого терпіння переповнив вчинок Ейдана. Закінчивши університет, я якось необережно дозволив собі закохатися в одну милу дівчину на ім’я Джессіка, яку незабаром нахабно й безсоромно відбив у мене мій брат, прекрасно знаючи про мої почуття до неї. І я пообіцяв йому, що поверну борг свого часу. А ти, Кіро, найкращий подразник як для моєї мачухи, так і для Ейдана, особливо після того, як ти його кинула. Адже він по тобі просто з розуму сходив, та й зараз все ще сходить.

- Я не стану брати участь в твоїй програмі помсти, тому що більше не хочу завдавати болю Ейдану. Прибери від мене руки! – зробила я спробу вибратися з його чіпких лап.

- Попроси у мене що-небудь - і я тобі це дам! - ніби не слухаючи мене, наполягав він, стиснувши руки навколо мене кільцем, мало не притискаючи мене до своїх широких грудей. Як для одного дня красивих чоловіків, які чогось вимагають від мене, й справді було забагато.

- Хочеш купити мою совість? Ти нахабний, зухвалий, впертий та нестерпний!

- Назвемо це укласти угоду, - зухвало посміхнувся Натан. - Ти будеш супроводжувати мене на всі світські раути та звані вечори Прайсів, а я виконаю будь-яке твоє бажання.

- Теж мені, джин! Потерти ніде не потрібно? - презирливо скривилася я, але спокуса була занадто великою, я дуже хотіла потрапити до Іспанії, і ось вона просто просилася до мене в руки. Я просто зобов'язана задовольнити свою одержимість, упевнившись, що в цьому світі Маркус живе повноцінно та щасливо. - Хоча ... знаєш, мабуть я погоджуся. Мені потрібно потрапити до Європи, саме в Іспанію, я намагаюся декого розшукати, - вимовила я, сама не помічаючи, як здалася сліпуче усміхненому синьоокому Прайсу, трясця його матері!

- Без проблем, Іспанія так Іспанія хоч на цілий тиждень, але ти мені будеш винна місяць, - переможно посміхнувся він.

- Але ж у Прайсів не кожен день прийоми. Місяць я якось переживу. Тільки спочатку Іспанія.

- Е ні, хитрунко, мені потрібна гарантія, - поцокав язиком Натан, - Половину терміну ти супроводжуєш мене куди я скажу, потім Іспанія, а після друга половина. По руках? Яка ціна тебе влаштує? За картину, - уточнив він, бачачи моє замішання.

- Натане, вона не продається. Це особисте.

- Я можу запропонувати солідну суму. За ці гроші ти зможеш купити собі не тільки велосипед, - знущально посміхнувся він, будучи повністю впевненим, що справа вигорить саме на його користь.

Відпустивши мене, діставши з кишені чекову книжку, Натан швидко виписав чек, простягнувши мені його з тією ж нищівною посмішкою. - Купиш ще фарб, допоможеш батькам, - продовжував цей нелюд спокусник, поки я дивилася на шестизначну цифру.

- Півмільйона доларів?! Ні. У цьому весь підступ вірно? Ти купуєш не картину - ти купуєш мене.

- Сонечко, за тебе я б дав більше, але ти ж не продаєшся. Або сторгуємося? - дратуючи мене, примружився він, прекрасно помічаючи мій гнів. - Подумай. Я зателефоную, коли ти будеш мені потрібна.

Весь потік образ на його адресу я виплеснула вже коли за ним зачинилися вхідні двері. Він виводив з себе одним цим своїм поглядом, а якщо до цього додавались посмішки і граючий голос - його взагалі хотілося потримати за горло.

- Що було потрібно цьому чуваку? Тачка у нього що треба, навіть крутіше ніж у Ейдана. Кіро, ти в нормі? - в крісло на місце Натана тепер плюхнувся мій молодший брат в підозріло піднесеному настрої.

- Ти що пив? Це ось так тебе затримали після занять? Еріку, потрібно дорослішати, а не робити вигляд, що ти вже дорослий.

- Мораль? На себе подивися. Так що він хотів?

Я просто мовчки сунула йому чек в руки.

- Ох ... матінко моя круть! І що це за внесок? - поперхнувшись, прохрипів він, вражено поглянувши на мене.

- Він хоче купити мою картину.

- Ти ж продаси йому цю мазанину, вірно? - пожвавішавши з надією випалив Ерік, округленими очима видивляючись на цифру. - І намалюй йому ще десять таких, і ми нарешті розбагатіємо!

Хоч я й була зла як чорт, почувши тон Еріка - розсміялася. І мені здається, я вже всією душею полюбила цього хлопчину, моє серце беззастережно прийняло його як брата, і примарне відчуття сім'ї починало здобувати цілком реальних обрисів, я вростала в них.