Розділ 12

Я просто сиділа на дивані, обійнявши коліна руками та плакала. Мені хотілося б повернути час назад і навіть не погоджуватися на пропозицію Рити. Навіщо взагалі зв'язалася з тим шоу? Ще й той продюсер веде справи за моєю спиною. Для нього важливі лише гроші, а на почуття інших йому просто байдуже. Тепер доведеться з ним на побачення ходити. Та й у фіналі потрібно обрати його, а потім ще три місяці вдавати, ніби ми закохані. Я глибоко вдихнула і витерла свої сльози. Мій погляд зупинився на футболці Матвія. Я так сильно розізлилася, що витягнула з тумбочки ножиці та просто почала різати її. Мені хотілося виплеснути кудись свою злість, а це здалося мені непоганим варіантом. Думками я прощалася з ним, адже про які стосунки можна говорити, якщо він навіть не вислухав мене? Повівся на брехню тих журналістів і зробив собі неправильні висновки. Але нехай! Я за ним бігати не збираюся. Тепер мені буде байдуже на нього, а він нехай живе собі так, як йому хочеться.
Я почула дзвінок у двері й трохи напружилася. Може, це Матвій зрозумів свою помилку та повернувся? Я швидко побігла до дверей та відчинила їх. Проте, на порозі мене чекав не він.

— Ти чому не відповідаєш на мої дзвінки? — голосно спитала Рита і ввірвалася в мою квартиру.

Вона одразу ж попрямувала до вітальні, на ходу знімаючи своє пальто. Дівчина поклала його на диван і туди ж кинула свою модну сумочку.

— Я не відповідала, бо мені хотілося побути самій, — пояснила я.

— І як? Побула? — буркнула Рита, а тоді поправила своє довге світле волосся. — Сьогодні весь інтернет лише й говорить про твій поцілунок з продюсером. Ти чому не сказала мені, що він у тебе такий красивий?

— Вибач, але я зовсім не хочу зараз говорити про нього, — втомлено сказала я.

— Ага, я бачу, — вона кивнула на футболку, що лежала на моєму дивані. Точніше на те, що від неї залишилося. — Що з тобою відбувається, Еліно? Останнім часом ми майже не спілкуємося і ти стала закритою та дратівливою. Таке враження, наче щось приховуєш від мене.

— Гаразд, — я сіла на диван і глянула на неї. — Є хлопець, який мені дуже подобається.

— Продюсер? — спитала Рита, а я похитала головою. — Учасник шоу?

— В тому й річ, що ні. Через це у мене зараз з ним непорозуміння, а ще той поцілунок з продюсером. Коротше, він усе не так зрозумів і вирішив порвати зі мною. Хоча спершу порвала з ним я.

— Так, я вже заплуталася.

— Це все дуже складно пояснити.

— Тоді зробимо так, щоб було простіше, — сказала Рита і попрямувала на кухню.

Я вже дуже добре знала, що вона планує робити. Через декілька хвилин дівчина повернуся з пляшкою червоного вина та двома келихами.

— Зараз ти розкажеш все за порядком і я спробую тебе зрозуміти.

Вона розлила в келихи вино і простягнула мені один. Я ж почала їй розповідати все з самого початку, уникаючи уточнень про ім'я хлопця, його професію і момент з футболкою та моєю сукнею. Просто сказала, що ми випадково познайомилися і якось у нас закрутилося. Не хотілося мені, щоб вона знала, що це Матвій. За цей час я вже і забула, що він, здається, той хлопець, в якого вона вже два роки закохана. Рита уважно слухала мене і час від часу вставляла свої коментарі. Взагалі було цікаво спостерігати за її емоціями. У неї неймовірна міміка і вона ніколи не вміла приховувати те, що відчуває в той чи інший момент.

— Може, ти скажеш нарешті хто цей хлопець? — спитала Рита і закотила очі. — Я вже втомилася слухати. Мені треба трохи візуалізації.

— Це не має ніякого значення, — сказала я та знизала плечима. — До того ж ти теж не показала мені того хлопця, що подобається тобі.

— Я хотіла тебе з ним познайомити! А ти просто відмовилася і пішла додому. Добре, що Рената була і я не залишилася сама в тому клубі.

— Невже ви з нею порозумілися?

— Скажу відверто, вона ніколи мені не подобалася. Завжди була такою зверхньою та зарозумілою. Але тепер я змінила свою думку про неї. Це просто такий її образ. Вона ж типу серйозний піар-менеджер.

— Я рада, що ви подружилися. І що Рената говорила про того хлопця? — спитала я, вдаючи, що не знаю про те, що він пішов тоді, коли і я.

— Нічого, — сказала Рита і закотила очі. — Йому набридло і він вирішив поїхати додому. Так сказали його друзі. Я встигла поговорити з ним, але це була просто хвилинна зустріч в коридорі. Матвій лише спитав, що я тут роблю і запросив приєднатися до його друзів та наших колег.

— Матвій? — перепитала я, піднявши одну брову.

— Упс! Проговорилася, — сказала Рита і видихнула. — Якщо вже так, то покажу тобі його.

Вона витягнула свій телефон та зайшла в Інстаграм. Вже через декілька хвилин перед моїми очима з'явилися фотографії Матвія. Мого Матвія!

— І як? Ми з ним підходимо одне одному? — спитала вона, підставивши його фото до свого обличчя. — Мені здається, що з нас вийшла б чудова пара. Він такий добрий, милий і хороший. А ще в нього неймовірні очі. Такого надзвичайно красивого зеленого кольору.

Я нічого не сказала, а просто подивилася на свої нігті. З'явилося дике бажання здерти весь лак.

— То що скажеш? — спитала Рита, усміхаючись.

— Ви були б дуже гарною парою, — мовила я, вдаючи, що мене це не зачепило. 

— Як думаєш, варто мені зробити перший крок? Чекай! Я лише щойно згадала. Ти ж знайома з ним, — заговорила дівчина і легенько вдарила себе по чолі. — У тебе була фотосесія, а він був фотографом. Матвій ще питав у мене твою адресу, бо хотів фото надіслати. До речі, надіслав?

— Так, — я кивнула. — Дякую, що дала йому мою адресу. Він справді чудовий хлопець і думаю, що тобі буде добре з ним.

— Значить, я зараз же напишу йому і домовлюся про зустріч. Час уже все брати у свої руки.

Вона написала йому повідомлення, запропонувавши зустрітися на днях. Аргументувала вона це тим, що їй би хотілося фотосесію. Я згадала, як Матвій говорив мені, що не береться за такі речі, бо в нього і так багато справ. Проте, вже через декілька хвилин Рита ледь не стрибала від щастя, коли він погодився на зустріч.

— Я така рада, — сказала вона, а тоді в пориві емоцій міцно обійняла мене. — Якби не ти, то я б ніколи на це не наважилася.

Я спробувала усміхнутися, а тоді просто відвела погляд. У голові з'явився сильний біль, а я була такою втомленою, що мені хотілося якнайшвидше закутатись в ковдру та заснути. Стільки різних переживань за один день. Рита розповідала мені про свою роботу, але я не слухала її. Було надто багато думок. Здається, Матвій недовго страждав через мене, адже не пройшло й дня, як він погодився на зустріч з іншою.

— Рито, я дуже сильно втомилася, — сказала я та подивилася в її зелені очі. — Мені треба відпочити.

— Гаразд, — спокійно мовила вона та почала швидко збиратися. — Вибач, що потурбувала.

— Не ображайся, будь ласка.

— Не хвилюйся за це. Побачимося пізніше!

Дівчина усміхнулася, а тоді нарешті пішла геть. Я зачинила за нею двері та втомлено лягла на диван. Як же я втомилася і морально, і фізично. На годиннику було вже далеко за першу, а я лише мріяла про сон. Чомусь ніяк не могла заснути, хоча й хотілося. Я помітила, що мені прийшло сповіщення в тому чаті. Роздратовано видихнула і закотила очі. Коли мені вже дадуть спокій? Сьогодні моїм співрозмовником був Мафіо. Та навіть це мене не тішило. Я відкрила його повідомлення та почала читати:

Мафіо: Привіт) Вирішив перевірити, чи ти часом не спиш.

Ельза: Не сплю...

Мафіо: Це я розбудив тебе? Якщо так, то вибач ;)

Ельза: Ні, не ти. Просто день жахливий і я тепер заснути не можу.

Мафіо: У мене теж (сумний смайлик). Настрій фіговий і останнім часом все летить шкереберть.

Ельза: Я тебе прекрасно розумію. Дістало вже все! А це шоу в першу чергу.