Розділ 8

Тільки дзвінка від Матвія я так і не дочекалася. Навіть сумно якось стало, але байдуже. Увесь понеділок я провела в студії, щоб записати пісню. У цей день довелося листуватися з Професором. Незнайомець виявився біохіміком, тому й обрав такий нік. Щоправда, мені не було цікаво читати про генетику та різні реакції організму на збудників хвороб. Та все ж довелося продовжувати спілкування з ним. Я вже декілька разів пошкодувала про те, що зв'язалася з тим шоу. І так уже вистачає проблем.

Наступного ранку я одразу ж пішла на студію, щоб записати нову пісню та показати її Єгорові. Як тільки зайшла всередину, то одразу ж побачила Ренату. Після нашого походу в клуб, ми так більше і не розмовляли.

— Привіт, — сказала я, усміхнувшись. — Мені здалося, що ти казала, що тебе звільнили.

— Так і було, але ми з Єгором Анатолійовичем змогли порозумітися. Він сам вчора подзвонив і сказав, що погарячкував і насправді я цінний працівник.

— Ох, я дуже рада цьому. Навіть дня не витримав на роботі без тебе, — я підморгнула Ренаті.

— Як мені погано, — буркнула дівчина і почала пити воду зі склянки. — Ми з Ритою багато випили і я вже два дні відійти не можу.

— Бачу, що ви подружилися.

— Вона не така вже і погана, як мені здавалося раніше. А ти чому так швидко втекла?

— Мені не було, що робити там, — сказала я та знизала плечима.

— Дивно, бо друзі Рити виявилися досить непоганими. Один навіть око на мене поклав.

— А ти бачила того хлопця, який подобається Риті? — спитала я, намагаючись не виглядати стривоженою.

— Ні, коли ми підійшли, то його вже не було. Як виявилося, він вирішив поїхати додому. Рита потім така сумна була.

— Зрозуміло.

Я задумано відвела погляд, адже зрозуміла, що це саме Матвій є тим хлопцем. Він же теж тоді вийшов, коли і я. Не хочеться заважати щастю Риті, адже вона дуже дорога мені.

— Гаразд, піду я до Єгора. До речі, він досить хороший.

— Справді? — спитала Рената, піднявши одну брову. — Щось я не помітила.

— Останнім часом у нас з ним непогані стосунки.

— О, я це прекрасно бачила тоді в клубі.

— Ем... Так, це виглядало дивно, але між нами нічого нема, — швидко сказала я, бо чомусь мені здалося, що подругу це зачепило.

— Якось байдуже, — вона знизала плечима, вдаючи, що їй все одно.

— Ну, я піду.

— Удачі!

Рената усміхнулася і продовжила пити воду, а я ж швидко попрямувала до кабінету продюсера. Спочатку тихо постукала, а уже після його дозволу зайшла всередину. Єгор розслаблено сидів на своєму шкіряному кріслі та дивився щось у своєму ноутбуці.

— Доброго ранку! — привіталася я та поклала диск на стіл. — Нова пісня.

— Чудово, Еліно! Зараз послухаємо, а ти поки присядь.

Я сіла на диванчик, а через декілька хвилин Єгор ввімкнув пісню. Він уважно слухав і, здається, йому сподобалося. Я з очікуванням дивилася на нього, коли пісня завершилася. Мені було цікаво, що він скаже.

— Добре, навіть дуже добре. Текст чудовий і музика теж непогана. Дещо треба змінити в другому куплеті. Тепер у нас є пісня для твого дуету з Мальвою.

— Я не хочу співати з нею цю пісню!

— Нам треба щось цікаве, ліричне та особливе. Ця пісня ідеально підходить. Еліно, ти ж сама розумієш, що цей дует піде на користь твоїй популярності.

— Просто Мальва мене дуже сильно дратує.

— Знаю, але тобі потрібно трішки потерпіти. До речі, ми хочемо цих вихідних організувати для вас фотосесію, щоб анонсувати ваш майбутній дует. Час уже підігрівати публіку.

— Супер! — тихо буркнула я та поклала свої руки на коліна. — Просто неймовірно!

— Я перечитав, що про тебе пише місцева преса. Виявляється, що недавно ти розійшлася зі своїм хлопцем, — заговорив Єгор. — Усім цікаво, що зараз відбувається у твоєму особистому житті.

— Не розумію, до чого ти ведеш.

Я примружила очі та уважно подивилася на нього. Мені це зовсім не подобається.

— У клубі, коли ти почала фліртувати зі мною, я зрозумів, що ти непогана акторка. Як думаєш, яка була б реакція у публіки, якби вона дізналася, що у тебе роман з новим продюсером? — серйозним тоном спитав Єгор.

— Що? — голосно закричала я та різко піднялася на ноги. — Який ще роман?!

— Несправжній, звісно ж.

— Ти хочеш, щоб я на людях вдавала, що ми з тобою разом?

— Можемо домовитися на два місяці часу.

— Та це тупізм! Я не збираюся погоджуватися.

— І чому ж? — він уважно подивився на мене. — У тебе хтось є?

— Яка різниця? Я не хочу брехати своїм шанувальникам! Це найгірша пропозиція з усіх, які тільки колись у тебе були!

— Не розумію, чому ти така категорична. Це було б дуже цікаво і зараз усі б говорили про тебе.

— Через три місяці усі й так говоритимуть про мене, — огризнулась я, згадуючи про шоу.

— Тобто? — Єгор дещо підозріло подивився на мене.

Я глибоко вдихнула, а тоді сказала:

— Цього не буде, зрозуміло?

— Я не можу тебе змусити, Еліно. Це твій вибір, але такий піар-хід пішов би тобі на користь.

— Спочатку дует, а потім наш "роман". Тобі не здається, що буде забагато уваги до моєї персони? Так я скоро усім набридну.

— Мабуть, ти маєш рацію. Еліно, якщо у тебе все ж хтось є, то краще, щоб ти розповіла мені про це зараз.

— Чому я повинна говорити тобі про своє особисте життя? — я насупилася. — Тебе це не повинно хвилювати.

— Я твій продюсер і маю знати все.

— Ця розмова завершена, Єгоре. Сподіваюся, що ти більше не будеш підіймати тему нашого "роману".

Я вийшла з його кабінету трохи роздратованою. Така пропозиція мене неабияк здивувала. Як він взагалі таке міг придумати? У мене зараз шоу про кохання і я не маю права світитись десь з іншими чоловіками. Я беру участь як самотня дівчина, яка шукає справжні почуття, а тут раптом у мене з'являється хлопець, поки я листуюся з іншими. Це буде дуже негарно з моєї сторони. Тому краще забути й про Єгора, й про того Матвія.

Через три дні на мене чекало чергове знімання. Тільки цього разу я вже зустрінуся з тими хлопцями, які покинуть проєкт. Потрібно було обрати трьох героїв шоу, з якими я не хочу продовжувати спілкування. Доведеться попрощатися з Тоні, Сімбою та Професором. На жаль, ці чоловіки мене зовсім не вразили.

Над моїм образом чаклували стилісти, а я чомусь відчувала таке дивне хвилювання. Нарешті побачу тих хлопців, яких відібрали для мене. Був страх, що я могла помилитися у своєму виборі, але поки це шоу сприймається мною, наче якась гра.

Красива чорна сукня вдало підкреслювала мою фігуру. Вона була довгою з глибоким декольте. Моє волосся залишили розпущеним, а макіяж зробили доволі темним. Загалом виглядало навіть дуже гарно. Усе знімання відбувалося в орендованому сучасному будинку. Мені сказали стати посеред великої зали. Я відчувала, що мої руки чомусь тремтять. Навколо було багато людей, а також камери. Після перевірки техніки, що була прикріплена на мені, нарешті запросили одного з учасників шоу. Я побачила, як симпатичний чорнявий хлопець прямує до мене. Легенько усміхнулася, хоча і розуміла, що нам з ним уже не по дорозі.

— Привіт, — сказав хлопець, розглядаючи мене. — Я Діма, а весь цей час прикидався Сімбою.

— Еліна, — я потиснула йому руку. — На жаль, у нас більше не буде можливості поспілкуватися ближче.

— Шкода, бо ти мені сподобалася ще під час нашого листування в чаті, а зараз я лише переконався в цьому.

Хлопець сумно посміхнувся, дивлячись на мене своїм теплим поглядом. Він, здається, непоганий, але я не відчула до нього нічого. Ані тоді, коли ми спілкувалися в чаті, ані зараз.

— Вибач, але я зрозуміла, що ми не підходимо одне одному. Приємно було провести з тобою усю добу в інтернеті.

— Я маю для тебе подарунок, — раптом сказав хлопець і витягнув з кишені маленьку коробочку. — Ця річ насправді дешева. Я купив її в одній крамничці з антикваріатами, але думаю, що тобі вона принесе удачу і допоможе зробити правильний вибір.

— Дякую, — я усміхнулася та відкрила коробочку. Маленька брошка у вигляді метелика з рожевими крилами. — Дуже мило. Щасти тобі!

Він обійняв мене, а тоді пішов геть. Коробочку з подарунком забрали з моїх рук, щоб вона не заважала в наступних кадрах. Через декілька хвилин з'явився високий та м'язистий брюнет з невеликою бородою. Як виявилося, це — Тоні. Я почала пояснювати йому, що ми з ним занадто різні. Він вислухав мене, а тоді просто попрощався та пішов геть. Не таки ввічливий, як Сімба. Мабуть, образився, що я не дозволила йому пройти далі. Потім з'явився худий блондин в окулярах.

— Ох, ти... Ти така красива, — сказав Професор. — Я... Я навіть не можу слів підібрати.

Хлопець чомусь був таким розгубленим і це мене навіть розсмішило, але я не дозволила собі засміятися, бо все-таки знаходилася у кадрі. Він поводився так, наче втратив дар мови, коли побачив мене. Це виглядало мило, але і дивно водночас.

Коли знімання нарешті завершилося, я змогла зі спокійною душею повернутися додому. Сьогодні не спілкувалася з жодним з хлопців, а вже з понеділка почнеться другий тур нашого шоу. Після нього знову доведеться обрати трьох хлопців, які покинуть проєкт, а тоді почнуться справжні побачення.

Виспатися мені не вдалося, адже з самого ранку довелося їхати на фотосесію. Єгор захотів якнайшвидше поділитися зі всіма нашим майбутнім дуетом з Мальвою. Стилісти підібрали нам модні молодіжні образи. Мені дали рожеву футболку з надписом і такого ж кольору велосипедки, Зверху сказали накинути довгий чорний піджак. Також я взула білі кросівки, які вони підготували для мене. Моє волосся гарно вклали, а макіяж зробили яскравим з кольоровими стрілками. Це виглядало цікаво і дуже стильно. Марину одягнули в тих же кольорах, що і мене, але одяг у неї був іншим.

— Я через декілька хвилин прийду, — сказала вона, коли помітила, що до неї хтось телефонує.

— Окей, — буркнула я та вийшла з кімнати, де ми одягалися.

Фотосесія відбувалася в готельному номері, який навмисно підготували для цього. Коли я зайшла до кімнати, де нас мали фотографувати, то побачила завішане біле полотно, що слугувало фоном. Неподалік почувся знайомий голос і я трохи насупилася. Потім в полі мого зору з'явився фотограф. Як же неочікувано, що це Матвій! І я досі зла на нього, бо він так і не передзвонив мені, хоч уже і пройшов тиждень. Він був одягнений у звичайну сіру футболку та джинси. Так просто, але йому личило.

Я склала руки на грудях, а тоді підійшла до нього.

— Таке враження, наче у нашій країні більше нема фотографів, — буркнула я.

— Співачок, задається, теж, — сказав він і подивився на мене своїми зеленими очима.

— Ніби ти не знав, кого саме фотографувати будеш.

— Почнемо з того, що тебе фотографувати мав не я, а мій друг.

— Та ти що? — я вдала, що дуже сильно здивувалася. — І куди дівся твій друг?

— Захворів і попросив, щоб я замінив його. Якщо тобі так цікаво, то я не знав, що мені сьогодні знову доведеться фотографувати тебе. Сподіваюся, що цього разу ти нічого не розіб'єш.

Він усміхнувся та підморгнув мені, а мене це ще більше роздратувало.

— Хіба що твоє серце, — огризнулась я.

— Чому ти така зла? Наше прощання було не таким вже і поганим.

— Справді? Я дала тобі свій номер, а ти навіть не подзвонив мені!

— О, то ось в чому справа! Так я ще сукню не виправ. Вона зараз в хімчистці. До речі, сьогодні маю забрати.

— До чого тут сукня? — я насупилася. — Ти що взагалі натяків не розумієш?

— А ось і я! — раптом біля нас з'явилася Мальва. Вона почала широко усміхатися, розглядаючи хлопця. — Ви сьогодні наш фотограф?

— Так, — він кивнув та простягнув їй свою руку. — Матвій.

— Дуже приємно, — солодким голосом сказала вона та вчепилася за його долоню. — Марина, або можете називати мене так, як вам більше подобається.

Мій погляд опустився на їхні руки. Чомусь вони довго тримаються. Дуже довго! Зі мною він так мило не знайомився. 

— Може, нарешті почнемо працювати? — буркнула я. — Якось не дуже цікаво слідкувати за вашими люб'язностями.

Я підійшла до нашої фотозони та опустила погляд на свої ноги. Марина почала поводитися так, наче вперше побачила чоловіка. Як же мене бісить те, що вона фліртує з ним. Матвій же, здається, теж не проти. Я сьогодні точно когось з них приб'ю!