Розділ 3

— Взаємно, — сказав хлопець і нещиро усміхнувся. — Вчора вперше почув про таку співачку як Еліна Холодна, а тут такий сюрприз.

— Сподіваюся, що він приємний, — мовила я.

— Звісно. Хіба може бути по-іншому?

— Не знаю, — я знизала плечима. — Може, ви чекали когось іншого? Не розчарувалися?

— Ні, не розчарувався, — хлопець похитав головою, — але не скажу, що дуже щасливий.

— Ви такий милий, — сказала я, не приховуючи сарказму. — Я могла б у вас навіть закохатися.

— Гм, мені, звісно, цікаво спостерігати за вами, — заговорила Рената, — але тебе чекають у гримерці, Еліно.

— Знаєте, Матвію, — я подивилася на хлопця і поклала свою руку йому на плече. — я вірю в кохання з першого погляду. З вами цього не сталося, тому, на жаль, наші стосунки завершаться так, як і розпочалися.

— Знаєте, Еліно, — він забрав мою руку, наче це було щось дуже неприємне, — мені байдуже у те, що ви вірите. І хочу сказати вам на майбутнє, що нема кохання з першого погляду.

— Ммм, а у вас хоч були стосунки, що ви про це знаєте? — спитала я, примружуючи очі. — Ви колись закохувалися?

— Так, — хлопець кивнув, усміхнувшись. — У свою роботу. І ти, до речі, вже другий раз заважаєш мені працювати. Спершу ти розбила мені камеру, а тепер відволікаєш своїми тупими розмовами. Щоб ти знала, сонце, я тут лише на годину. Ой, — Матвій подивився на свій годинник і зробив здивований вираз обличчя, — у тебе залишилося сорок п'ять хвилин.

— Бачу, що ти полюбляєш все робити швидко, — я вдарила його по плечу, а тоді нахилилася ближче до нього. — Скажу по секрету, що дівчата не люблять таких хлопців, які все швидко. Ну... Цей...— я порухала бровами. — Ти ж розумієш про що я.

— Яка ти жартівниця! Зараз помру від сміху, — роздратовано сказав хлопець і закотив очі. — Якщо ти співаєш так же, як і жартуєш, то мені шкода твоїх шанувальників.

— Себе краще пошкодуй! — буркнула я і вже налаштовувалася сказати йому чергову насмішку.

— Еліно! — суворо заговорила Рената. — Іди вже в гримерку.

— Та йду я, йду!

Я розвернулася і попрямувала до гримерки. Останнім часом у моєму житті з'являються одні придурки. Що той продюсер, що цей фотограф. Шкода йому моїх шанувальників! А мені шкода тих, кого він фотографує. Я роздратовано видихнула, коли зрозуміла, що зараз цією людиною, яку він фотографуватиме, буду я.
Мене одягнули в якусь сіру трикотажну сукню з дірками. Я трохи насупилася, коли побачила це, але мовчки почала одягатися. Моє волосся всього лише розчесали, а вії підвели водостійкою тушшю.

— У мене такий вигляд, ніби я щойно вилізла зі смітника, — сказала я до Ренати, коли дивилася на себе в дзеркало.

— Така тематика фотосесії, — вона знизала плечима. — Вони хочуть зробити обкладинки за порами року. Ти у нас щось типу осені й тобі дістався дощ.

— Що? — спитала я, насупившись. — Зі всього, що можна придумати з осінньою тематикою мені дали дощ?

— Це не той випадок, коли ти можеш обурюватися. Бути на обкладинці "Велюру" — це мрія багатьох і тобі дуже пощастило.

— Знаю, — я видихнула.

— Ходімо! Твій фотограф уже зачекався на тебе.

Коли я зайшла в залу, де у мене мала бути фотосесія, то одразу ж помітила якусь стару ванну та дощові установки. Здається, буде весело.

— Спершу зробимо декілька кадрів без води, а потім Олег ввімкне нам дощ, — сказав Матвій. — Стань сюди!

Я зробила так, як він скомандував. Хлопець почав налаштовувати щось у своєму фотоапараті.

— Не думала, що фотосесія буде такою, — дещо засмучено сказала я.

— Але це буде цікавіше, ніж звичайні фешн-фото, — мовив Матвій. — У тебе тепер є можливість виділитися, якщо ти добре попрацюєш, звісно ж. Так, залазь у ванну. Її міцно встановили, тому не бійся.

— Гаразд, — я кивнула.

Ванна була до половини наповнена водою. Я лягла у неї, випрямивши ноги. Матвій з'явився зі стільцем. Він виліз на його, а тоді нахилився.

— Дивись у камеру, — сказав він та почав мене фотографувати зверху.

Я почала вигадувати різноманітні пози й мені навіть сподобалося. Матвій підказував, як буде краще. Я вирішила не сперечатися і просто довірилася йому. Дивно, але нам було добре разом працювати. Я бачила, як сильно він загорівся цією справою і мене це ще більше мотивувало. Потім ввімкнули дощ і позувати стало важче. Я постійно примружувала очі, а Матвій не переставав нагадувати, щоб я не робила цього. Я намагалася всяко нахиляти голову та прикривати повіки, щоб дощ не потрапляв у мої очі, бо від цього вони пекли.

— Стоп! — голосно сказав хлопець і махнув, щоб вимкнули дощ. — Думаю, що цього вистачить.

— Вийшли кадри? — поцікавилася я.

— Є декілька вдалих, — відповів він. — Якщо їх відредагувати, то цілком підійде на обкладинку.

Я почала тремтіти, бо вже встигла змерзнути в тій холодній воді. Рената передала мені теплий рушник, а я сильно закуталася у нього, щоб зігрітися.

— Покажеш, що там? — спитала я у Матвія, кивнувши на фотоапарат.

— Побачиш уже в кінцевому результаті, — відповів він та почав збиратися. — До речі, з тобою непогано працювати.

— З тобою теж, — тихо сказала я, — але я все ж хочу подивитися.

Я потягнулася рукою за фотоапаратом, що стояв на столі. Мабуть, це було не найкращим рішенням, бо у мене ноги були мокрими. Я послизнулася на холодній плитці й схопилася за край стола, щоб не впасти. Таким чином я перехилила його в одну сторону. Перед моїми очима лише з'явився фрагмент, як фотоапарат падає зі столу. В останній момент Матвій встиг його спіймати й лише тоді я полегшено видихнула.

— І тільки я подумав, що ти можеш бути нормальною, як ти знову ледь не розбила мій фотоапарат! — закричав хлопець. — Тобі пощастило, що я встиг його спіймати.

— Вибач, це сталося випадково, — винувато сказала я.

— Ніколи! Ніколи більше не торкайся моїх речей, зрозуміла? Сподіваюся, що більше нам не доведеться бачитися. Через тебе у мене одні проблеми.

— Ти такий грубіян, — я скривилася. — Маю надію, що моє життя відгородить мене від тебе і це був останній раз, коли ми бачилися. Я тут могла собі ногу чи руку зламати, а ти хвилюєшся через свій фотоапарат!

— І звідки ти тільки взялася? Справжня біда на мою голову.

Матвій похитав головою, а тоді швидко попрямував до виходу. Я деякий час дивилася йому вслід, а потім глянула на Ренату та знизала плечима. Ніколи не було такого в моєму житті. Я не з тих, що приносять іншим неприємності. Тільки з цим Матвієм усе чомусь навпаки.
Я попрямувала в гримерку, де мені висушили волосся. Також швидко переодягнулася, а тоді поїхала до студії, де у мене мали взяти інтерв'ю. Як виявилося, воно до цієї ж фотосесії й тепер мені буде присвячена ціла стаття в журналі "Велюр".
Інтерв'ю мені сподобалося, як і дівчина, що брала його в мене. Ми говорили про різноманітність речі, але не зачіпали особистого. Щоправда, довелося зізнатися, що тепер моє серце вільне. Все-таки та акторка вже розсекретила те, що вони з Юрою разом. Тепер уже нема сенсу приховувати свою самотність...
За справами я навіть не помітила, як швидко пролетів тиждень. Я сиділа у себе на дивані та дивилася в екран телефону. От-от мені має прийти посилання-запрошення у секретний чат. Руки затремтіли, коли я побачила вхідне повідомлення від Ольги. Я перейшла за посиланням та зареєструвалася у чаті, придумавши логін та пароль. Тоді мені потрібно було вигадати собі нік. Я вирішила записати себе Ельзою. Так звалася героїня з мультфільму "Крижане серце". Я ж теж Холодна, тому мені це ім'я дуже підходило. Також я встановила на заставку фотографію кота, яку знайшла в інтернеті.
Я завмерла в очікуванні повідомлення від першого незнайомця. Сьогодні мені потрібно спілкуватися лише з ним.
З'явилося неабияке хвилювання, коли я побачила нове повідомлення у чаті:

Тоні Старк: Привіт, прекрасна незнайомко! Мені вже цікаво, що за красуня ховається за картинкою цього милого кота.

Гм, фанат коміксів Марвел? Не думаю, що Роберт Дауні-молодший вирішив познайомитися зі мною.

Ельза: Привіт, Тоні! Завжди мріяла поспілкуватися із Залізною Людиною.

Тоні Старк: Я одним своїм повідомленням зміг здійснити твою мрію. Може, і ти колись здійсниш мою?

Ельза: А яка у тебе мрія?

Тоні Старк: Хочу сім'ю з трьома дітьми. Сподіваюся, ти теж цього хочеш.

Ем, що? Хто взагалі при першому ж знайомстві говорить про дітей? Та і мені всього лише двадцять два, а він вже зразу трьох хоче.

Ельза: Скільки ж тобі років, якщо ти так сильно хочеш сім'ю?

Тоні Старк: Мені 27, а тобі?

Ельза: Ще нема 25, тому діти поки не в моїх планах.

Тоні Старк: Це ти ще просто мене не бачила.

Ельза: Хочеш сказати, що ти такий нереальний красень, що мені одразу від тебе дітей захочеться? Якщо чесно, то я сумніваюся в цьому. В мене поки в пріоритеті кар'єра.

Тоні Старк: Відчуваю, що ти прийшла на це шоу заради піару.

Ельза: Чому ж? Я хочу зустріти своє справжнє кохання, але поки не готова до сімейного життя. До того ж люди спершу зустрічаються, а тоді вже одружуються та заводять дітей.

Тоні Старк: У тебе якісь застарілі переконання. Все так просто, звично і нема ніяких несподіванок.

Ельза: Несподіванка — це, по-твоєму, небажана і неочікувана вагітність? Одразу трійнею, мабуть.

Тоні Старк: Ми можемо сперечатися на цю тему вічно, люба.

Ельза: Я не проти дітей, але всьому свій час. Може, краще розкажеш щось про себе?

Тоні Старк: Факти про мене:
1. Я обожнюю прокидатися зранку та займатися йогою. Сподіваюся, що ми з моєю дівчиною будемо робити це вдвох;
2. Не люблю тварин, бо у мене алергія на шерсть;
3. Люблю спорт і веду здоровий спосіб життя;
4. У мене є свій бізнес, який непогано розвивається;
5. Моя сестра говорить, що зовні я схожий на Річарда Гіра в молодості;
6. Обожнюю слухати класичну музику і ненавиджу сучасну попсу.
7. Як ти могла вже зрозуміти, я — великий фанат фільмів Марвел. Хотілося б мені мати якусь суперсилу. Наприклад, бачити через екран ;)

Я перечитала його факти й просто закотила очі. Повна протилежність мені. У нього тут суцільні мінуси. Він любить прокидатися зранку, а я б все віддала, щоб спати до обіду. У нього алергія на тварин, а я обожнюю котів та собак. Він любить спорт та здоровий спосіб життя, а я фанатка Макдональдзу. Цей хлопець терпіти не може попсу, а я співаю її. Ну і насамкінець, мене зовсім не приваблює зовнішність Річарда Гіра в будь-якому віці. Як то кажуть, перший млинець нанівець. Здається, Тоні, доведеться нам з тобою попрощатися вже цього тижня.