Пролог

— Коханий, ти вдома? — крикнула я, коли зайшла у свою квартиру.

Швидко зняла чорну шубу та визула черевики на високих підборах. Дивно, що Юра не відповідає. Мабуть, зайнятий. Я попрямувала до вітальні та побачила його. Він сидів на дивані, дивлячись в екран свого телефону.

— Привіт, — я сіла біля нього і потягнулася, щоб поцілувати хлопця. — Так втомилася сьогодні на концерті. Вже чекаю відпустки, щоб ми з тобою полетіли кудись. Може, на Мальдіви? Зараз усі блогери та зірки туди летять.

— Еліно, нам треба поговорити, — серйозним тоном мовив Юра.

О, Боже! Я знала! Знала! Він збирається зробити мені пропозицію. У мене зараз серце вистрибне з грудей від хвилювання. Невже це нарешті станеться? Юра, здається, теж хвилювався, бо чомусь не дивився мені в очі. Думав, що я відмовлю йому. От дурник! Я ж так сильно кохаю його.

— І? Ти хочеш щось сказати? — спитала я та з очікуванням подивилася на нього, стримуючи усмішку.

— Нам пора покінчити з цим всім, — просто відповів він і різко піднявся з дивану.

— З чим?

— З нами!

— Чекай, що? — перепитала я, насупившись. — Ну, де вони?

— Хто? — Юра закотив очі.

— Люди, які зараз вибіжать звідкись і скажуть, що це розіграш.

— Це не жарт, Еліно! Нашим стосункам — кінець!

— Як? Чому? — закричала я і теж встала.

— Тому що мені набридла ти й твої постійні концерти.

— Я ж казала тобі, що ще тиждень і у мене буде відпустка.

— До того ж... — Юра замовк та відвів погляд.

— Що? — я уважно подивилася на нього.

— Мені подобається інша, — відповів він.

— Ти не можеш так вчинити зі мною! У нас же було стільки планів. Ми мали одружитися!

— З чого ти це взяла? Я не збирався освідчуватися тобі.

— Ми ж з тобою вже рік разом, — сказала я, але через мій плач це було більше схоже на скавчання собаки.

— Вибач, Еліно, але я більше не можу так.

Юра попрямував до нашої спальні, а потім вийшов з двома валізами у руках. Я провела його своїм поглядом до коридору. Він одягнув куртку, взув черевики, а тоді схопив валізи та глянув на мене.

— Прощавай, Елю! — сказав хлопець і гримнув вихідними дверима.

Я лягла на диван і подивилася у стелю. Що за день такий дурнуватий? Спершу організатори концерту мене роздратували, потім мій мікрофон перестав працювати, а тоді ще й телефон розрядився. Ну а тепер Юра просто кинув мене. Я ж мріяла про нашу сім'ю, спільних дітей, двох котів та собаку. Ми мали бути щасливими, а він усе зруйнував...
Наступні два дні я провела з телефоном у руках, видаляючи усі наші фотографії. Паралельно плакала, бо мені було не так боляче, як образливо. Він навіть говорив, що кохає мене, а тепер так легко кинув, наче нічого й не було. Знаю, що мені лише двадцять два і все ще попереду, але я думала, що "ми" з ним — це не на рік, а назавжди. Я подивилася на фотографію, де Юра обіймав мене, коли у моїх руках був великий букет квітів. Торішній день святого Валентина, а цього року я проведу його наодинці. Я глибоко вдихнула. Мені пора вже заспокоїтися та повернутися до свого нормального життя. Все-таки у мене багато шанувальників і я достатньо відома у сфері шоу-бізнесу. Якось весь цей час жила без Юри й далі буду!
Я почула дзвінок у двері. Може, він отямився і вирішив повернутися? Тільки так легко я йому не пробачу. Я побігла відчиняти двері, але на порозі був не Юра, а моя хороша подруга.

— Це ти, — дещо засмучено сказала я.

— А ти думала, що твій блудний хлопець повернувся? — буркнула Рита і безцеремонно зайшла всередину. — Встигла вже виплакатися?

— Ти така жорстока.

Я насупилася та зачинила двері. Подруга завжди була надто прямолінійною. Вона часто могла сказати щось образливе, але совість її ніколи не мучила.

— Зате я говорю правду, — дівчина почала ритися у своїй сумочці. — А що у мене є? Та-да-дам!

Вона витягнула пляшку шампанського та підморгнула мені. Я ж просто закотила очі й сіла на диван. Рита взяла все у свої руки. Вона розлила шампанське в келихи, а також нарізала фрукти, що були в моєму холодильнику.

— Що ми святкуємо? — спитала я, глянувши на келих з алкоголем.

— Твою свободу! — усміхаючись, сказала Рита. — Той Юра ніколи не був гідний тебе, чесно!

— Я знаю, що він не подобався тобі, але я кохала його.

— Дуже добре, що ти говориш про це у минулому часі.

— Не розумію, чому він це зробив.

— Тому що знайшов собі кращу партію. Ось, дивись!

Рита пошукала щось у своєму телефоні, а тоді передала мені його. Я глянула на екран і завмерла. Це було фото однієї з найвідоміших акторок нашої країни — Катерини Висоцької. На фотографії була чоловіча рука, яка міцно тримала її долоню.
Вона ще підписала фото сердечками.

— Впізнаєш татуювання? — спитала Рита, киваючи на фото.

— Як він міг?

Я знову почала плакати й передала їй телефон. У нього було тату на руці у вигляді маленького орла. Я б ні з чим не переплутала його. Спершу знову відчула образу, а потім — ненависть.

— Він ще пошкодує, що кинув мене, — впевнено сказала я після другого келиха. — Зовсім скоро у мене з'явиться інший чоловік, а він буде лікті кусати. От побачиш!

— Ось це моя дівчинка, — Рита підморгнула мені. — Він ще на колінах приповзе до тебе, але ти не приймеш його!

— Не прийму, — погодилася я, кивнувши.

— Слухай, я тут дещо згадала, — раптом Рита забрала у мене келих і поставила його на стіл.

— Що?

— На нашому каналі скоро має вийти другий сезон реаліті-шоу "Шукаю тебе".

— І? Ти хочеш, щоб я взяла участь?

— Так, — вона широко усміхнулася. — Зараз якраз відбувається кастинг на головну героїню.

— Не хочу ніяких шоу, — буркнула я. — У мене на них, як мінімум, нема часу.

— Ти станеш ще популярнішою, — продовжувала Рита, не зважаючи на мої заперечення. — У цього шоу мільйони шанувальників, а для тебе це шанс розслабитися і забути того свого "недонареченого".

— Я навіть не знаю, про що воно!