Розділ 8. Стеження

Середа, 20:00, Квартира Ленса

 

Після того, як Ленс і Райан виявили в квартирі Ховарда Маккензі непрямий доказ убивства Дайани Сміт і гору фотографій, що недвозначно натякають на величезний список інших потенційних жертв цього психопата, було встановлене стеження за його квартирою, а сам Маккензі був оголошений у розшук.

Детектив Мелоуні знайшов адресу Атласа Свонсона, але після прибуття на місце Ленс і Райан дізналися в одного з сусідів, що містер Свонсон у відрядженні і має повернутися завтра після обіду. Знав це сусід Марко, бо містер Свонсон завжди залишав йому свою собаку на час від'їзду, добродушного лабрадора Сенту.

Настав вечір і Ленс, сидячи у себе вдома на дивані біля телевізора, дивився програму "Новини спорту".

— Ноттінгем Форест у передостанньому, тридцять сьомому турі англійської Прем'єр Ліги зустрінеться з командою Блекберн. Це буде справжнє випробування для команди, яка майже весь сезон провела у зоні вильоту. Відставання від Ковентрі Сіті, що знаходиться на рятівному сімнадцятому місці, становить чотири очки. Перемога не гарантує нашій команді збереження навіть теоретичних шансів залишитися у вищому дивізіоні. Залишається лише сподіватися, що Ноттінгем зможе виграти два останні матчі та зберегти прописку. Якщо ж ні, то ми хоч зможемо піти з гордо піднятою головою, голосно грюкнувши насамкінець дверима.

У двері постукали. Ленс підвівся з дивана і, вийшовши в коридор, побачив на підлозі листа, просунутого через щілину між підлогою і дверима.

"Знову".

Він стрімголов підбіг до вхідних дверей і відчинивши її ключем, вибіг у коридор. Потім подивився на всі боки, але нікого не було видно. Пробігши коридором, Ленс спустився сходами на перший поверх і підбіг до консьєржа.

— Тут ніхто щойно не пробігав?

— Ні сер, ви перша людина, яку я бачу за останні десять хвилин. До цього містер і місіс Річардсон виходили, може, ви їх шукали?

— Ні, не їх, — відповів Ленс і мовчки подався назад.

— Гарного вечора, містере Вуд.

Ленс пройшовся по кожному поверсі, розпитуючи випадкових зустрічних мешканців будинку, але так і не дiзнався від них нічого корисного. Потім він піднявся на дах будинку і озирнувся. Порожньо. Підійшовши до краю, він подивився на сходи, що вели вниз на вулицю, доступ до них був закритий, як завжди. Замок був запертий, отже, ними не могли скористатися.

Ленс наостанок придивився до натовпу, що мигтів унизу, а потім пройшов по даху назад до дверей і попрямував назад до себе.

Зайшовши до квартири, Ленс підняв листа. Звичайно, знову без адреси відправника. Він здогадувався що всередині.

Повільнивши кілька секунд, Ленс все-таки відкрив листа та почав читати.

“Вітаю вічно скорботного невдаху. Як ся маєш, друже? Знаю, що жахливо. Чув, що у вас з'явилися страшенно талановиті хлопці, вбивають як їм тiльки заманеться. Хотів би сказати, що причетний до цього, але, на жаль, це не так. Поспішаю розповісти тобi, як весело я провів час з моменту мого останнього листа. Попалася мені одна наївна дурочка, майже як твоя сестра. Бачив би ти, як сильно вона благала про помилування, перш ніж я закінчив її муки. Ця бідолашна дівчинка так сильно нагадала мені Бекку. Ох, це почуття ностальгії. Я розповідав, що твоя ненаглядна сестричка кликала тебе перед самим кінцем? Звичайно, розповідав, адже ми вже так давно знайомі… але раптом ти встиг забути деякi деталі, тож нагадую. Ну гаразд, не буду відволікати. До наступної моєї жертви, Ленсі. Будь файним поліцейським, лягай сьогодні раніше. Навіки з тобою, Стенлі.

Ленс стиснув листа в руці, його всього трясло. Ця мразота була тут, знову. Або хтось із його спільників, та й не важливо це. Стільки років минуло, а вбивця його сестри все ще на волі. Хотілося бити в стіну, поки на закривавлених руках не виявляться кісточки пальців. Ленс подивився на тремтячі стислі кулаки, що були всi в шрамах. Це не допоможе, не допомогло раніше, і не зможе вгамувати злобу зараз. А допоможе віскі, багато віскі. Ленс попрямував до полиці, на якій стояло кілька пляшок із міцним алкоголем. Взявши одну, він попрямував назад на диван, потім сів і вимкнув телевізор, що раптово почав його дратувати. Відкривши пляшку, Ленс зробив великий ковток.

“Так, точно допомагає.”

 

Наступного ранку Ленса чекало похмілля. Не сказати, що він не звик до цього стану, але приємним назвати його це ніяк не допомагало.

Поснідавши і зібравшись на роботу, Ленс пішов у ванну кімнату і взяв собі пігулки, що полегшують цей стан.

— Що, знову? — Запитала Бекка.

— Не починай. Я п'ю коли сам того захочу, — відповів Ленс, ковтаючи одну з пігулок.

— Знаю, тільки хочеться напитися тобі все частіше. І взагалі я не про це, — багатозначно глянувши на Ленса, сказала Бекка.

— Так, лист знову прийшов, — попрямувавши до дзеркала, сказав Ленс.

— Пропоную писати йому після кожного спійманого злочинця, коли виродок нарешті сяде. Ах так… — ніби різко згадавши щось, сказала сестра Ленса, — Ти ж не дозволиш йому так легко позбутися тебе.

— Він не заслуговує на в'язницю, ти сама знаєш, — сказав Ленс, поправляючи краватку, яка трохи з'їхала вбік.

— Я не про нього переживаю. Впевнений, що зможеш жити із цим?

— Упевнений, що тільки після цього почну, — з цими словами Ленс відчинив вхідні двері і вийшов із квартири, попрямувавши на роботу.

 

Якось переживши ранок і відчувши себе в обід трохи краще після перепою, Ленс разом із Райаном обідав у кафе.

— Саманта до нас сьогодні не приєднатися?

— Ніяк, вона у школі. Виявляється, Лілі часто прогулювала цього місяця. Директор викликав когось із батьків до школи.

— Чи буде скандал удома?

— Вже був, учора. Відразу після дзвінка її класної керівниці. Покарали її на місяць, після школи сидітиме у себе в кімнаті і робитиме уроки. А що? — спитав Райан, побачивши погляд Ленса, — нехай наздоганяє програму. Я й так хотів знайти привід, щоб вона вдома посиділа найближчим часом. Нема чого тинятися містом, коли таке діється.