Розділ 6. Втрата

Неділя, 18:45, Поліцейський вiддiлок

Після того, як Кортні детально описала зовнiшнiсть вбивці та розповiла цiлком свою iсторiю, детективи обмінялися з нею контактами та домовилися тримати зв'язок. Вийшовши з кімнати допиту, Ленс провів Кортні до місця, де на неї чекав Стів, який поїхав слідом за їх з Райаном машиною після арешту подруги. Побачивши Кортнi, хлопець підвівся зі стільця і ​​попрямував у їхній бік.

Не встигли вони зблизитися, як Стів на підвищених тонах заговорив з Ленсом. — Що б ви собі не думали, детективе, вона цього не робила. Повірте, я знаю її все життя. Вона б ніколи не…

— Порушила закон? — перебив його Ленс.

— Ну… так… закон вона порушувала… і неодноразово. Стривайте, але це не має жодного стосунку до…

— Стів, ти не допомагаєш, — застережливо глянувши на нього, сказала Кортні.

— Ми й так вже переглянули вашу справу, міс Стілл… — Ленс запнувся, а потім виправився, — Кортні. Але до справи це не стосується. У цьому випадку ти опинилася в непотрібному місці в непотрібний час.

— Зачекайте, то ви все з'ясували? Чи може вона йти? — спитав Стів, показуючи вiдчуття полегшення, але по його обличчю було також помітно, що він звернув увагу на звернення детектива до Кортнi.

— Все вірно, ви можете бути вільними. На зв'язку, — сказав Ленс наостанок, подивившись на Кортні.

— Добре, Ленс.

Не встигли вони відійти і на десять кроків від Ленса, як Стів не витримав. — На зв'язку Кортні. Добре, Ленс. Яким чином ти зайшла туди, як підозрювана, а вийшла, перейшовши з цим хлопцем на ти?

Це було останнє, що почув Ленс, перш ніж Стів і Кортні звернули за поворот. Пройшовши назад до робочого місця, детектив плюхнувся на своє крісло та замислився.

Кортні здалася дуже зацікавленою в затриманні злочинців, принаймні в одному конкретному. Враховуючи те, в якому глухому куті знаходиться розслідування, допомога одного з тих, хто насправді зацікавлений, та ще й журналіста, точно не завадить. Якщо пощастить, вона накопає щось корисне. Їм конче як треба вийти хоч на одного з убивць. Чуйка детектива підказувала, що Кортні дійсно любила Джонатана Портера, або так, або в Ноттінгемі пропадає актриса, яка заслуговує на Оскар. В її очах був той самий біль, від втрати по-справжньому близької людини. Він уже бачив цей погляд у батька та матері, коли їм повідомили про смерть Бекки, його ні з чим не сплутати. Той самий погляд був у Кортні, коли вона казала, що бачила вбивцю містера Портера, коли розповідала, як його вбили, поки вона ховалася в спальні.

Через десять хвилин Ленс і Райан вийшли з офiсу після закінчення робочого дня, сіли в машину та попрямували додому до сімейства Букер.

— Саманта готує твій улюблений шепардський пиріг, — сказав Райан, поки вони були в дорозі, — коли я прошу її приготувати мою улюблену страву, то доводиться тиждень чекати.

— Не варто було напружуватися. Я б з радістю поїв те, що ви, ребзя, зазвичай їсте.

— Дурниця, їй тільки в радість, — похитавши головою, відповів Райан, — дівчата по тобі скучили, ти останнім часом до нас не особливо заглядав.

— Ти правий, я постараюся частіше це робити.

Під'їхавши до будинку, Ленс і Райан заїхали в гараж і, вийшовши з машини, пройшли в коридор через двері біля яких було кілька полиць із купою інструментів, Райан уже кілька років присягався Саманті відсортувати їх та взагалi прибрати все, чим на користується, але вже кiлька рокiв купа непотрiбних речей тiльки збiльшувалася.

— Люба, ми приїхали, — гукнув Райан.

— Ленс приїхав! — почувся радісний голос молодшої доньки детектива Букера.

Світловолоса дівчинка тринадцяти років, перестрибуючи через сходинки, стрімголов спустилася вниз і, не зменшуючи швидкості, щосили врізалася в Ленса, міцно його обійнявши.

— Гей, привіт, Дейзі, — обійнявши дівчинку у відповідь, привітав її Ленс.

— Чому так довго? Татко сказав, що ви будете до семи.

— Татко, взагалі, тут! — сказав Райан, пройшовши повз Ленса з Дейзі, він повісив свій піджак на спинку стільця за обіднім столом. Посуд вже був розкладений, але їжі на столі ще не було. Приємний аромат, що доносився з кухні підказував, що це лише справа часу, також звiдти долинала музика.

— Знову вона слухає Ред Хот Чіллі Пепперс. Я цей гурт теж люблю, але не по колу ж однi й тi самi пісні слухати, боже мій.

Нещодавно вийшов новий альбом під назвою Каліфорнікейшн, Саманта вже багато років слухала цей гурт і рік тому була на сьомому небі від щастя, коли оголосили, що Фрусчанте, гітарист та, за сумісництвом її улюбленець, успішно пройшов курс реабілітації та повернувся до бенду, а після того як було оголошено про вихід нового альбому, в будинку Доусонів почався справжній марафон прослуховування всіх пісень, що вийшли до цього.

Зайшовши на кухню, Ленс і Райан побачили незвичайну картину. Саманта, з лопаткою в руках замість мікрофона, у фартуху та в сонцезахисних окулярах, стояла боком до них.

Дивлячись на своє вiдображення через склянi дверцята шафки, вона співала, — Як дооовго, як дооовгооо, буду я ковзааати… — голос у неї був приємний, але ось слух залишав бажати кращого.

Лише через секунд десять Саманта помітила трьох глядачів, які спостерігали за нею. Повернувшись стрибком у їхній бік, вона охнула від подиву.

— Любий, ви приїхали, — вдаючи, що нічого не сталося, вона підійшла до посмiхавшихся детективів і доньки. Поцілувавши чоловіка, вона повернулася до Ленса й обiйняла його, — Як і обіцяла. Рада, що ти приїхав.

— І я радий, Саманта.

— Як він міг? Такий виступ було б справжнiм гріхом пропустити, — підколов дружину Раян.

— Сам то в співаєш, поки миєшься, — хитро відповіла Саманта.

— Гей, ми ж домовлялися.

— Та ще й які пісні обираєш! Останню ти, начебто, співав…

— Тааак, а де Лілі? Нам скоро вже за стіл? Вмираю з голоду! Ти постриглася? Тобі дуже пасує, — не дав Саманті закінчити чоловік, чомусь розхвилювавшийся не на жарт.