Глава 42

Кіра

До початку шоу було ще півгодини, а я вже впоралася з макіяжем і сиділа в гримерці, перекидаючись смс-ками з Ксю.

Вона мене лякала своїми божевільними ідеями, раптовими нападами активності та не менш різкими бажаннями спочивати десь. 

Востаннє вона заснула в магазині на дивані, поки я міряла сукні. Сьогодні з ранку вже встигла поплавати у басейні, затарити холодильник, пробігтися ураганом кількома магазинами та приготувати обід. На нього вона мене й кликала у гості після зйомок.

Ілля сьогодні на тренуванні допізна, тож можу собі дозволити не лише обід, а й вечерю в компанії подруги. Звичайно, якщо вона не має інших планів і Родіон не проти. 

- Вітання.

Я відірвала погляд від екрану телефону і помітила, що в моїй гримерці нахабно розташувався Антон. Чоловік зайняв крісло за кілька метрів від мене, а я навіть не чула як він увійшов.

- Вітання. Що ти тут робиш? Це моя гримерка!

- Це моє шоу, забула?

Яхидна усмішка змусила мене скривитися. Як я могла стільки років прожити з ним і не помітити цієї гнилий сутності? Божечки, а я ж дітей хотіла від нього народити! Де були мої очі?

— Таке забудеш… До речі, як довго я ще буду запрошеним експертом? Може пора тобі придивитися до когось іншого?

— Ні, моя радість, я не відпущу тебе знову. Ти і я – ми створені один для одного. Думаєш я не знаю про твою милу аферу з футболістом? Шлюб на рік, правда? Що ж, я винен у нашому розладі і готовий побути в тіні цей час. 

Антон плавно, з грацією хижака, підвівся з крісла і виявився поряд. Занадто близько! Тільки ось відсунутися мені просто нікуди: збоку трюмо, ззаду стіна.

- Антон...

Палець чоловіка ліг на мої губи:

— Тихіше, моя радість, не треба пояснень. Я все зрозумів. Так, спочатку сердився, але потім прийняв своє покарання. Адже це фіктивний шлюб, стосунки на камеру, не більше. А у нас із тобою все серйозно, по-справжньому. Я люблю тебе!

Антон говорив так м'яко і спокійно, що я й подумати не могла, що він за мить накинеться на мене з поцілунками.

Я просто зреагувати не встигла, навіть виставити руку вперед!

Губи, які я колись вважала ідеальними. Поцілунки, від яких у мене паморочилося в голові. Руки, в яких я колись танула та не бажала свободи. Все це стало бридким і неприємним, викликало в мені лише блювотний рефлекс.

Власне, на черевиках Антона і залишився мій ранній сніданок.

Реакція мого організму змусила чоловіка відстрибнути убік, тому журналістам, що залетіли в гримерку, постала цікава картина! 

Ошелешений і спантеличений Антон з жахом дивився на своє дороге італійське взуття. Ще гірше йому стало, коли він помітив, що й край його штани теж постраждав. Мені навіть на мить стало його шкода. Адже Антон як ніхто дбав про свою зовнішність та образ. І раптом такий пасаж!

Краєм ока я встигла помітити своє відображення у дзеркалі. Блідо-зелений колір обличчя явно мене не фарбував.

— Здається, я отруїлася. Вибач, сьогодні зйомка без мене. Якщо не хочеш повторення у кадрі.

Не чекаючи відповіді від Антона, я підхопила свою сумочку та пальто, а потім вискочила геть.

Вже добігши до машини і зачинившись у ній, я змогла перевести подих.

Ось гаденеш! Мало того, що поліз до мене, то ще й явно домовився з пресою. Не просто так журналістка влетіла з оператором та фотографом. Вони явно очікували побачити інше - цілу парочку! 

Я остудила гарячі щоки крижаними долонями. Що б про мене подумав Ілля? Чи змогла б я довести йому свою невинність? Він же зовсім не вміє прощати. Он дядько Гошу як відчитав і все одно лишився при своєму. Як мама Зіна та я не намагалися пом'якшити Іллю, нічого не вийшло. І це рідна мати, що говорити про мене. 

Думаю, мені довелося б туго. 

Тремтячими пальцями я набрала номер чоловіка, маючи намір розповісти йому все, що сталося, але слухавку ніхто не брав.

Точно! Адже Ілля попереджав, що на час тренувань мобільні залишаються в ящиках футболістів.

Отже, залишається Вельська.

- Ксю, привіт! А що ти думаєш щодо раннього обіду? - поцікавилася я в подруги, заводячи машину. 

***

Їдальня вражала простором та вишуканою, але затишною обстановкою. Моя яскрава та ексцентрична Ксю закохалася у скандинавський стиль, тому весь їхній триповерховий особняк був оплотом затишку, простоти, хутряних килимків, теплих пледів, дерев'яних аксесуарів та стильних меблів дивовижних форм та фактур.

— Вельська, твій будинок просто створено для релаксу та спокою. Я заздрю ​​тобі білою заздрістю. Стільки місця та все навколо таке… 

- Класне?

- Так!

— Родіон тремтячими руками знімав пов'язку з очей, коли я привезла йому показувати сюрприз. 

-  І як? Оцінив?

- Ще б. Він перші тижні ходив і все оглядав та обмацував.