Глава 19

Кіра

Я змогла переконати Іллю переїхати до мене. Гаразд, не я, а мої вихованці. Сара, Гарік і просто тритон, якому потрібно нарешті придумати йому хоч якесь ім'я, дуже жалібно дивилися на чоловіка. Ось він і поступився.

А може й сам не хотів повертатися у квартиру, яку ділив із колишньою. Хто знає? Головне мені не доведеться розриватися на два будинки, як це було останні кілька років.

І працювати над сценарієм можна в будь-який час! Ура!

Нехай квартира не така вже й велика, але думаю, ми з Іллею помістимося. Крім залу-кухні та мого кабінету, у нашому розпорядження є ще дві спальні й одна на двох ванна. 

Квартира Антона була більшою: дворівнева, з чотирма повноцінними спальнями, великим балконами-лоджіями, особистим спортзалом. Дивно, чому в такій величезній квартирі не знайшлося місця для мого кабінету? І чому я подумала про це тільки зараз?

Настрій якось різко погіршився. Неприємно усвідомлювати, що ти була сліпа до реальності й жила ілюзіями. 

Ні, Кіро, ніяких більше спогадів, копання в минулому і самобичування! Антон залишився за спиною. Крапка! Одна, жирна. Ніяких багатокрапок!

Щоб якось відволіктися, я сіла на диван, притиснула до себе одну з безлічі подушок і ввімкнула комедію з Дженніфер Еністон. Обожнюю її! По-моєму, це одна з небагатьох актрис, які органічно виглядають майже в будь-якій ролі. 

На паузі стояв фільм "Прикинься моєю дружиною", і це не могло не викликати посмішку. Звісно, це зовсім не про нас. Немає в Іллі комплексів, а в мене двох дітей. Та й відпочинок на островах нам не загрожує - надто багато справ тут. Але знак, безумовно, у цьому є. Можливо, мені варто заспокоїтися і прийняти вже ситуацію?

Мій погляд сам знайшов кілька списаних сторінок - наш "чорновий" договір. Адже ми все продумали, обговорили, то чому я хвилююся?

"Тому що ти - жінка, а він - чоловік. І ви обидва будете цілий рік жити пліч-о-пліч", - підказав внутрішній голос.

Дурниці! Адже ми домовилися, що ніякої близькості у нас не буде. Ба більше, обумовили питання коханців.

Адже це має спрацювати, правда?

Таке запитання я ставила собі, вже сидячи в кабінеті юриста. Не очікувала побачити Іллю в строгому діловому костюмі і в туфлях. Весь такий представницький, шикарний, по-чоловічому впевнений у собі, без перегинів. Жодних перснів на пальцях, краваток із камінчиками - Ілля взагалі її не вдягнув, лише розстебнув сорочку на перші три ґудзики. І запонок я не побачила, як і наручних годинників.

Мимоволі знову порівняла двох чоловіків і знову глянула на Антона по-новому. Чому я раніше нічого не помічала?

- Це все, що ви хочете включити до стандартного шлюбного договору? 

Олег Дроздов переглядав мої записи з професійною відстороненістю. Він навіть не посміхався, а я в голові перебирала всі пункти і червоніла. Чомусь учора ідея розписати все до дрібниць здавалася гарною, а ось сьогодні...

Адже ми з Іллею дорослі люди і розподіл домашніх обов'язків могли вирішити тет-а-тет, як і особисті домовленості. Потрібно було залишити лише пункт про нерозголошення інформації та вказати про матеріальну незацікавленість у коштах одне одного.  

Але тепер уже надто пізно. 

 - Можливо, ми щось упустили. Будемо вдячні, якщо ви нам підкажете, - на відміну від мене Ілля виглядав незворушно і спокійно підтримував розмову з адвокатом. 

- Головне - ви обговорили важливі особисто для вас питання, вказали мені головні пункти договору, які стосуються вашого майна. Єдине: я б порадив додати пункт про медичний самовідвід. Оскільки ви де-факто одне одному чужі люди, то питання життя і смерті пропоную юридично перекласти на батьків або інших родичів.

Про погане думати не хотілося, але життя - непередбачувана річ, тож потрібно і це уточнити в договорі.

Погодилися ми з Іллею одночасно й обрали своїми представниками все ж таки батьків.

- Що ж, тоді я все підготую, а завтра можна буде підписати, - поставив крапку в нашій зустрічі чоловік Анжеліки і навіть зійшов до посмішки.

Посміхався він дуже знайомо. Вони що, з дружиною вечорами тренуються на пару? 

До речі, про Анжеліку!

- У мене весь цей тиждень вихідний. Є час зайнятися підготовкою, з'їздити в агентство. Ти як? - уточнила я в Іллі, щойно ми вийшли на вулицю. 

Якщо чесно, від допомоги я б не відмовилася. В організацію нашого весілля, на свій сором, я не надто вникала. Антон з таким ентузіазмом вибирав колір скатертин, варіанти інсталяцій для фотозони та інше, що я не стала заважати йому. 

До того ж на мені залишалося вбрання нареченої, косметичні процедури, дівич-вечір, включно з необхідністю простежити за Ксю, бо боюся, що після польоту її фантазії прокинуся десь у Вегасі. 

- Друга половина дня у мене вільна, але помічник з мене так собі. На рівні подобається чи ні. Попереджаю одразу: у моєму кольороспекторі десять кольорів. Білий, чорний, сірий і веселка. Червоний для мене - червоний. Вибрати між канарковим, томатним, брусничним, малиновим, кавуновим, кавуновим і ще якимось я не зможу.

Ілля мав такий серйозний вигляд і говорив так розгублено, що я просто не витримала і розсміялася: