Глава 12

Кіра

Ми вдвох зі здивуванням подивилися на жінку. Вона жартує? Не може ж вона дійсно запропонувати подібне?

- Послухайте, Ілля, Кіра. Зараз на кону стоїть багато чого. Не буду хитрувати: для мого агентства скасування двох весіль такого рівня - величезний удар по репутації. Знаменитості будуть обходити нас стороною. Нехай вони не забобонні, але про всяк випадок зв'язуватися зі мною ніхто не стане. У вас двох ситуація не краща. У ЗМІ ваші агенти так старанно роздмухували новини про ваші весілля, що боюся, преса буде дуже довго і старанно шукати підстави для їхнього скасування. Думаю, сумніватися в їхніх здібностях ніхто з присутніх не стане. Репортери чекали на сенсацію, їм її обіцяли і тепер уже не відступлять, доки не знайдуть щось для першої шпальти.

Анжеліка мала рацію. Але фіктивний шлюб? Весілля жартома з майже незнайомою мені людиною?

- Мій чоловік відомий юрист Мирослав Дрізд, - нам простягнули пластикові візитки. - Він допоможе скласти шлюбний контракт і, звісно ж, повна конфіденційність гарантована. Ніхто не дізнається про ваші домовленості.

Я була збита з пантелику, якщо чесно. Варіант, запропонований агентством, здавався розумним і диким одночасно. Я подивилася на Іллю. Чоловік крутив у руках візитку і хмурився.

- Я розумію, вам потрібен час усе обміркувати, вирішити...

- Ні, - Ілля обірвав жінку на півслові. - Час не потрібен, я вже прийняв рішення.

Він подивився в мій бік:

- Я готовий обговорити умови шлюбного договору. А ти?

А я? 

Мені хотілося залізти під ковдру і сховатися від усього світу,а не приймати доленосні рішення.

- Мені потрібен час. 

Анжеліка кивнула:

- Звісно, щойно все вирішиться, повідомте мені. Я домовлюся про зустріч з Олегом у будь-який зручний для вас час. 

- Дякую.

Ілля піднявся зі свого місця одним швидким рухом. Я думала, він розлютився і зібрався піти якомога швидше, але виявилося, що чоловік просто вирішив мені допомогти встати, подавши руку.

Анжеліка проводжала нас із загадковою посмішкою:

- Чекаю від вас рішення, - нагадала вона на прощання.

З агентства ми вийшли разом. На вулиці вже почало сутеніти і повітря стало прохолоднішим. Я мимоволі зморщилася й обійняла себе за плечі.

Мені слід було б викликати таксі і попрощатися з Іллею, але чоловік запропонував спільну вечерю.

- Як ти можеш щось вирішити щодо нашого шлюбу, якщо зовсім мене не знаєш? 

Я усміхнулася. Він теж нічого про мене не знає, але погодився без роздумів.

- Я звик слухати свою інтуїцію, і ідея з весіллям насправді хороша. Вона вирішить більшу частину моїх труднощів. Через кілька тижнів почнеться новий сезон і я хочу зосередитися на футболі, а не відбиватися від преси.

Я розуміла його. Справді розуміла. Мені теж зовсім не хотілося, щоб журналісти почали пхати цікаві носи в моє життя і справи сім'ї. 

- Обіцяєш чесно відповісти на всі мої запитання? 

Ілля посміхнувся і махнув рукою в бік уже знайомого позашляховика:

- Поїхали!

***

У салоні авто приємно пахло чоловічими парфумами. Ілля впевнено і по-чоловічому красиво вів машину. Я мимоволі замилувалася ним. Тільки сліпа б не помітила, як добре він складений. Високий, широкоплечий, із сильними руками, натренованим тілом, але не качок.

Цікаво, а в нього на животі є кубики преса?

Господи, Кіро, оговтайся! Про що ти тільки зараз думаєш?!

Щоб хоч якось відволіктися від дурних думок, я випалила перше, що спало на думку:

- Шкідливі звички є?

Ілля навіть не глянув у мій бік, продовжуючи стежити за дорогою:

- Звичайно, я ж жива людина.

- І які?

- Ну, ми вже з'ясували, що я до біса впертий. Ще я нудний тип, який не любить вечірки і галасливі компанії. Аня часто звинувачувала мене в тиранії, коли я забороняв їй публікувати в соцмережах свої відверті фото. Після історії з аварією ти вже здогадалася, що я допитливий дивак. Я щиро вважаю, що краще перестрахуватися зайвий раз, ніж потім кусати лікті. Що ще?

Чоловік узяв паузу і явно задумався, перебираючи всі свої звички в розумі, а я чомусь не змогла приховати усмішки.

Хіба це шкідливі звички?

Недовго думаючи, вирішила провести бліц-опитування, щоб з'ясувати дійсно не найкращі звички чоловіка. Усе-таки якщо я погоджуся, нам із ним доведеться жити разом, і мені потрібно знати, на що я підпишуся.

- Куриш?

- Ні.

Добре, ненавиджу сморід тютюну, навіть дорогих цигарок.

- П'єш?

Хоч Ілля не був схожий на алкоголіка, але хтозна?

- У мене режим узагалі-то. Тож жодних гулянок, алкоголю і всяких заборонених речовин.