Розділ 28. Труднощі, які очікують попереду

Даріус

 Невпевнений, що це спрацює, та зволікати не можна, я повинен спробувати й скористатись цим крихітним шансом. Не можна допустити загибелі Ленхарта. Якщо Джоселін пригадає, вона не переживе цього знову. Й за прикрим збігом обставин винен у його смерті вкотре буду саме я, тому без зволікань погоджуюсь з Фабіаном. 

— Згода. Тепер я б хотів поговорити з Джоселін наодинці. Нам невідомо як все обернеться далі, а мені є що їй сказати. Знаю, що ти не віриш в те, що вона може бути моєю сестрою, та в це вірю я.

— Я залишу вас ненадовго, а після ми почнемо збиратися в дорогу. Мій брат не може більше чекати. Завтра вранці ми покинемо цей будинок і попрямуємо в сторону гір на північ Санхілу.

 Фабіан йде, даючи можливість побути з Джоселін. Поки що важко щось загадувати наперед, щоб знати напевно чи буде вона поряд й надалі, тому хочеться використати кожну секунду, щоб насолодитись її присутністю.

 Вона допомагає мені прийняти сидяче положення. Її турбота й справді зігріває й зменшує біль. Не думав, що після всього, що накоїв, у мене з'явиться можливість відчути щось приємне, почуття не пов'язані із люттю, приреченістю, ненавистю. Зараз найбільше боюсь знову припуститись помилки й стати її ворогом. Я ніколи не замислювався наскільки для мене важлива її підтримка й присутність у моєму житті. Не цінував того, що мав.

— Даріусе, ти не повинен цього робити! Це надто небезпечно! Нам невідомо як поведеться прокляття цього разу і чи виконає обіцянки Фабіан. Можливо, як тільки він звільнить брата, ти назавжди залишишся у його пастці. Не думаю, що він знає що робить. Ним керує жага помсти й бажання допомогти Фейту за будь-яку ціну, навіть якщо нею стане твоє життя, — стишує голос й говорить майже пошепки.

— Я готовий піти на цей ризик, якщо отримаю шанс допомогти Аделі й Ленхарту. Знаю, що для тебе він все ще чужинець, та побачивши тебе живою може повернутись. Я власноруч зіпсував йому життя і якщо є хоч найменший шанс це виправити, я повинен спробувати. Тим більше це було б важливо для Леї, для тебе. Я б не погоджувався, якби в мене не було власного плану. Він навіть не здогадується ким намагається маніпулювати й це мені тільки на руку. Недооцінюючи мене, Фабіан робить величезну помилку. Все буде добре. Головне, що я знову з тобою зустрівся і знаю, що ти в безпеці, інше — неважливо.

— Я повинна сказати тобі, що після того, як ви із Ленхартом відкрили мені правду, щось змінилось. Я почала бачити дивні сни, які схожі на те, про що ти мені розповідав. Я бачила багато того, чого не розумію. Поки що це здебільшого чужі для мене відчуття й фрагменти невідомого життя, та прокидаючись, ловлю себе на думці, що мені просто необхідно туди повернутись, наче я упустила щось дуже важливе.

— Чесно зізнатись, тепер, коли доля Ленхарта залишається невизначеною, не впевнений, що хочу, щоб ти згадала. Це принесе тобі страждання, а я цього аж ніяк не бажаю. Інколи краще залишатись в невіданні, щоб не захлинутись від правди до якої можеш бути неготовою. Я вже бачив раніше який руйнівний вплив може мати минуле на теперішнє. Ти на це не заслуговуєш. Досить з тебе страждань. Пообіцяй мені, що якщо все вийде із-під контролю і я не зможу бути поряд, щоб в цьому переконатись, ти віднайдеш щастя у цьому житті й не дозволиш більше диктувати комусь свої умови. Якщо захочеш бути королевою і це приноситиме тобі щастя — будь нею. А якщо — ні, повертайся до батьків й шукай щастя в іншому місці. Впевнений, що Фабіан не змушуватиме тебе повертатись до своїх обов'язків, якщо ти цього не захочеш.

— Звідки така впевненість? Йому потрібна буде королева, щоб посісти трон.

— Я про це подбаю особисто перед тим, як увійти до пастки Фейта. У цей момент Фабіан буде готовим погодитись на будь-що, тільки б швидше допомогти брату. Наскільки мені відомо про вплив подібних проклять, він буде неготовим до того, що побачить.

***

 Наступного дня на світанку, збираючись в дорогу, Фабіан нарешті обмовився куди саме пролягатиме наш шлях. Запевнив, що пастка його брата знаходиться десь в горах, якомога далі від замаскованої печери, в якій був ув'язнений сам. Елеазар подбав, щоб брати знаходились якомога далі один від одного й не мали жодної можливості об'єднатися. Після вчорашньої розмови відпочити перед подорожжю мені вже не вдалось, хоч й слід було, зважаючи на рану, яка все ще дає про себе знати. Звісно лікар у Фабіана й справді хороший, та все, що від нього залежить він виконав, тепер справа за мною. Занадто багато нової інформації завадило витратити час, який в мене залишився з користю для відновлення й відігнали мій сон. Я довго міркував стосовно короля Елеазара, а якщо бути більш точним — Лейна і не тільки. 

 Якимось дивним чином я зайняв місце лорда Дарія, який потрапив під дію прокляття й не зміг вибратись із печери, якщо не враховувати ночі повні. І саме в цьому моменті криється одна важлива деталь, яку Фабіан чомусь упускає. Можливо він помиляється в тому, що на мене прокляття має значно менший вплив, вважаючи це моєю особливістю. Насправді справа може бути зовсім не в мені. Я більше схиляюсь до думки, що з кожною новою жертвою воно слабшає. Першим був — Фабіан. Впевнений, що він не мав можливості покидати печеру навіть у повню. Наступним — лорд Дарій, котрому це вже було під силу. Мені вдалось ще більше. Я вже не дозволяв звірові взяти цілковиту владу над моєю свідомістю. Сподіваюсь це допоможе звільнитись із наступної пастки, яка на мене очікує попереду. Запевняючи Джоселін у тому, що в мене є план, трішки перебільшив, щоб зайвий раз її не хвилювати, та сліпо вірити тому, кого бачу вдруге за життя — не буду і використаю все, що в мене є, щоб змусити його дотримати дані обіцянки. Якщо мої припущення вірні, зайнявши місце Фейта, у мене з'явиться можливість покидати свою в'язницю кожної повні, що дарує мені додаткові шанси на успіх.