Розділ 20

О, так, мої дорогі читачі! Дракон поцілував Анжеліку! 

Може, спросоння, і ще не зрозумів, що це не сон, а реальність, і вирішив продовжити те, що йому снилося, а може (і це більше схоже на правду!), дуже добре розумів, що робить, якраз намірено і навмисно поцілував. Адже дуже хотів це зробити вже давно.

Так, і хотів здерти зі своєї секретарки той балахон, щоб подивитися на її справжню, а потім і інші думки почали виникати в голові. От, наприклад, зніме вона балахон, а під ним що знаходиться? Напевно, білизна, а може, і взагалі дівчина без білизни ходить? Тут, звичайно, дракон трохи перебільшив, нафантазував, може, йому так хотілося. Бо справжня жінка, звичайно ж, ходить у білизні. Дуже гарній. Отак!

Ну, притягнув, значить, він Анжеліку до себе і почав цілувати. Губами притулився до її вуст, а дівчина аж завмерла від несподіванки.

От, я вам скажу, що вона, можливо, й не цілувалася ніколи в житті. Адже розповідала Матвію, що наче ніколи з хлопцями не зустрічалася. А дракон отак нахрапом вже й цілує її!

Вона спробувала трохи відхилитися, але тіло стало неслухняним, кинуло її спочатку в жар, потім в холод, сироти по шкірі побігли і взагалі вона в ступор якийсь впала. Бо перший поцілунок - це вам не жарти! Це шок для організму. Хоч і приємний.

А дракон цілував її і насолоджувався, вам не передати як! Але йому почали окуляри заважати Анжелікині. Він їх швиденько з неї стягнув, не відриваючись від дівчини губами і притискаючи до себе другою рукою, і поклав на столик поруч. Але так сталося, що там нічник стояв, єдине освітлення в кімнаті, і він зачепив ненароком. Лампа впала і з розетки шнур витягнувся. 

Стало темно-темно. Бо ніч було беззоряна і безмісячна, а ліхтарі давали аж на найвищий поверх драконовиих ампартаментів мало світла. 

А в темноті ж, ви знаєте, цілуватися ще цікавіше! На дракона прямо аж натхнення найшло. Почав руки під Анжелікину пелерину пхати, а сам одяг смикати, як би так її, цю пелерину, зняти з Анжеліки. Бо наш дракон захотів Анжеліці поцілувати не лише губи та щоки, але й шию, і плечі, і руки, і всі інші частини тіла. 

Анжеліка ж переживала нові відчуття, і вони їй дуже подобалися. Звичайно, дівчина було розумна і давно знала, звідки діти беруться, як чоловік з жінкою себе поводять в першу шлюбну ніч, навіть прочитала перший том книги “Велика Анатомія на службі для подружжя” у свій час. Ну, просто так прочитала. На всяк випадок. 

Тому все, що стосується фізичного зближення і єднання чоловіка та жінки, знала. Але зовсім не знала, що це так чуттєво й приємно!

А дракон вже, безсоромник, все-таки пелерину стягнув з дівчини, розстібнув усі ґудзики! Видно, що гарний досвід має у зніманні різноманітного жіночого одягу з жіночого тіла!

І тепер він виціловував плечі дівчині та смикав за край сукні, щоб стягнути її з грудей. А другою рукою край панчішки знайшов, і аж застогнав від задоволення, що зміг, нарешті, до неї доторкнутися, бо мріяв про це весь день!

- Анжеліко, - шепотів у перервах між поцілунками, - Анжеліко….

Ну, от хто так робить, я вас питаю?! Спочатку скажи, що кохаєш, а потім вже й цілуй, а він цілує, а про кохання ні слова!

Анджеліці сподобалися пестощі та поцілунки владного боса, але все-таки вона була дівчина серйозна і тому (хоч як їй не хотілося, зауважте!), почала трошки опиратися. Адже драконові руки хазяйнували вже в таких місцях на її тілі, де вона ніколи нікому не дозволяла торкатися!

- Пане Степане, - пропищала вона, відштовхуючи руки безсоромного дракона, - не треба, зупиніться! Ви ж обіцяли не робити такого! У нас же з вами тільки ділові відносини! Ні!

- А ми не на роботі, - шепоче цей безсоромник і притискає тіло дівчини до себе, розуміючи, що навіть крізь балахонисту сукню можна відчути ідеальні форми і привабливі вигини, пагорби та опуклості, від яких він просто ошаленів. 

А все ж це добро при світлі приховано отими дурним балахонами! І Анжеліка така приваблива, виявляється! Хоча і в балахоні вона вже йому подобалася, зізнався він собі чесно. Але без одягу, напевно, вона неймовірна!

Знову накрив її губи своїми і ще чуттєвіше й агресивніше цілувати почав.

Відчуває Анжеліка, що ще трохи - і не зможе вона опиратися, сама почне відповідати на такі солодкі й дивовижні поцілунки владного боса. І тоді все, капець! Буде з нею так, як у всіх любовних романах пишуть: спочатку ніч кохання, потім бос її кине, вона завагітніє і піде по світу “гола й боса, вагітна від боса”*...

Тут Анжеліка, роздумуючи таке, раптом згадала про вагітність Фентекліти і її, як обухом по голові гупнуло. Точно!

Дівчина почала вже активно випручуватися з обіймів боса. Але він, звабник такий, і не думав її відпускати.

- Куди ж ти, - каже ласкаво й ніжно, -  моя кицю, тобі ж подобається? Залишся, нам буде гарно разом!

- Відпустіть мене негайно! - гаркнула Анжеліка вже повністю отямившись після отого “кицю”. - Ви всіх своїх жінок називаєте кицями? Щоб імена не переплутати? І Фентекліту так називали? Заберіть руки з тих місць, які вам не належать! І ніколи не будуть належати! Бо ви ловелас і бабій! Я вже бачу! Тобто не бачу, бо темно навколо, але знаю вже!

Вона смикнулася, але дракон не відпускав ще, тому взяла і рукою дряпонула його по щоці. З усієї сили. В темноті не так страшно кого-небудь дряпати, бо наслідків не видно.