Роздум Х. Паралельне (Множинне) Кохання

   Паралельне або Множинне Кохання - вкрай рідкісне явище. Але подібні любовні прив'язки все ж можна зустріти в нашому житті. Вони мають свої характерні особливості як із чоловічого, так і з жіночого боку...

Мореас Фрост

                                                  РОЗДУМИ ПРО КОХАННЯ 

                                   Роздум Х. Паралельне (Множинне) Кохання 

      Оскільки тема ця досить ємна, доведеться приділити її висвітленню чимало місця.

      З почуттями двох людей, які щиро люблять одне одного, напевно, всім і все більш-менш зрозуміло. Це для нас звично, традиційно, навіть ніби буденно. Принаймні, подібними проявами міжособистісних стосунків між двома представниками протилежних статей важко когось здивувати.

      А от чи може в серці однієї людини оселитися не одне, а, приміром, два або (фантастика!) більше Кохань одночасно?

      Назвемо це своєрідне «суцвіття» Паралельним або, по-іншому, Множинним Коханням. Тільки, акцентую, мова піде не про закоханості, що виникають на порожньому місці, або про швидкоплинні любовні інтрижки, що так часто зустрічаються в нашому житті а про по-справжньому усвідомлені, глибокі, вистраждані почуття, до того ж саме ВЗАЄМНІ.

      Життя показує, що подібні стосунки цілком мають місце бути. Адже душа наша - безрозмірна для такої ОСОБЛИВОЇ субстанції, якою є ЛЮБОВ.

      Паралельне Кохання - феномен досить незвичайний, з досить складним механізмом цілого спектра міжособистісних любовних зв'язків. Тільки не варто подібні Множинні стосунки між закоханими розглядати, наприклад, у площині тривіального «любовного трикутника». Це - зовсім з іншої «опери».

      У Паралельній Любові у закоханих вимальовується зовсім інша конфігурація. Зі своїми відокремленими, не залежними одна від одної прив'язками і зв'язками у двосторонніх стосунках одного з можливими декількома. Тут, якщо виходити зі спрощеної схематики, найімовірніше, присутнє поняття «кута» (а може, і суміжних «кутів»!) зі своїми «променями» - сторонами-відрізками - зв'язками між Люблячими.

      Зрозуміло, що цим умовно окремим любовним «гілкам» зовсім не обов'язково, принаймні, вони не зобов'язані перетинатися між собою в повсякденному житті. Тому й назва - Паралельне Кохання - цілком відповідає їхній суті. І, що найцікавіше, абсолютно ніщо не заважає їм успішно співіснувати десь поруч, по сусідству. І, зрозуміло, вони не входять у конфлікт між собою, при цьому гармонійно розвиваючись. А ще в подібному стилі стосунків втрачає сенс Люблячому особливо виділяти якусь одну зі своїх любовних «гілок».

      Чому таке можливо? Та тому що в існуючому порядку у Множинній Любові всі «промені» або кожна зі «сторін кута» отримує «підживлення» саме своєї Любові в повному достатку. Не відчувається неповноцінності, та й бути її не може у стосунках у жодній із цих любовних гілок. А отже, їхнє Кохання незмінно процвітає. Ба більше, між ними відсутній дух суперництва. Немає в ньому сенсу. Тому що всі гілки Любові самодостатні. У такій побудові стосунків між люблячими всім вистачає «місця під сонцем».

      Звісно, Множинна Любов у жіночої та чоловічої половин має деякі характерні особливості та нюанси. Спробуємо наочно накидати їхні психологічні портрети.

      Ось один із характерних варіантів Паралельної Любові у чоловіків - наявність у нього двох, а то й більше сімей. Звісно, мову тут легше вести про досить забезпечених їхніх представників, здатних без видимих проблем утримувати родини, якими опікується. Інакше це буде вже зовсім інший тип любовних стосунків, далекий від гармонійного. Немає резону його тут озвучувати - не по темі.

      Що особливо хочеться відзначити в нашому випадку, жінки, які люблять одного й того самого чоловіка, не почуваються ущемленими. Вони, кожна по-своєму, щасливі за такого турботливого свого коханого, уважного в обходженні, такого, що віддає їм по максимуму свого можливого. Вкрай дорожать взаємними глибокими почуттями. Не ставлять йому докорів. Така їхня поведінка лише зміцнює їхні взаємозв'язки.

      Тут хочу одразу відкинути всі сумніви з приводу можливих заперечень, що нібито зовсім це і не Кохання. А цими чоловіками можуть рухати якісь моральні принципи, або вони скуті якимись зобов'язаннями, приміром, почуттям повинності чи провиною перед дітьми... Зовсім ні. Повірте, жодного чоловіка, а вже самодостатнього і такого, що відбувся, так і поготів, якщо йому не комфортно, в кінцевому підсумку ніщо не втримає біля нелюбої жінки, зокрема і їхні спільні діти. Ця «гілка» для нього сама по собі просто відімре, відсохне.

      Ну, а з жіночим типажем у Множинній Любові все виглядає значно простіше.

      Поведінкою жінки більшою мірою керує емоційна складова.

      Вона буде безмірно щаслива, якщо її кохані й люблячі партнери у своїх стосунках до неї обожнюватимуть її, підносячи на п'єдестал, всіляко підкреслюючи її ексклюзивність і незамінність. Образно кажучи, буде цвісти і пахнути. Адже скільки Любові! І все - їй, і заради неї однієї! А від надлишку Любові ще ніхто не втомлювався. Тож таким жінкам можна лише позаздрити. Вони неймовірно щасливі!

      Зазвичай цими жінками можуть бути навіть не обов'язково сліпучі красуні, але жінки доволі показні собою, помітні, природно, ті, що ревно за собою стежать. Неодмінно, з особливим привабливим шармом, зі своєю «родзинкою». Вони в міру розумні. Абсолютно не примхливі. Не вибагливі, але знають собі ціну. Це, однозначно - дуже чуттєві натури.

      До речі, у них можливі й навіть бажані діти від своїх залицяльників. Бо саме з дітьми жінка почуватиметься остаточно щасливою, особливо від чоловіків люблячих і відданих. На любовну прив'язку чоловіків фактор «діти» теж впливає лише позитивно.

      Але ось виникає цілком закономірне запитання: які витоки цього феномена - Паралельної Любові? Адже суть природи людини - в її моногамності, а звідси й егоїстичному почутті власництва. Але, як відомо, скрізь і в усьому є свої винятки з правил. Значить, у когось і полігамність пробивати повинна. Самі по собі народжуються люди, схильні до такої. Інша справа, куди їх виведе «життєва крива»... Зачепить у них подібні Множинні почуття?.. А може, й ні?..