22. Арс. "Вони просто нас не кохають..."

— Це було напередодні нашого весілля, — я зітхнув. — Я бачив її з якимось хлопцем, вони цілувалися… Я побоявся підійти, думав, якщо зроблю це, то все зруйнується. Коли той хлопець поліз руками під її кофтинку, я пішов і не став дивитись далі…

— Але вона вийшла заміж за вас, значить, кохала вас, — сказала Віка замислено. 

— Якби кохала, то не змогла б тоді зрадити, — похмуро відповів я. 

— А ви не запитали її про те, хто був той хлопець? 

 — Тоді я вирішив, що буду мовчати про ту ситуацію. Вирішив дати їй подумати і обрати когось з нас самій, щось таке, — я зітхнув. 

— Вона ж вибрала вас, — Віка зазирнула мені в очі. 

— Але я більше так і не зміг жити, як раніше, — відповів я. — Ви теж… Навряд чи зможете, навіть якщо вони перестануть зустрічатись.

— А про які ритуали ви згадували? Ви ходили до якогось екстрасенса чи ворожки? — запитала вона. 

— Щороку у п’ятницю напередодні річниці нашого весілля я зраджую своїй дружині, — я зазирнув Віці в очі. — Тоді, коли я застукав її, теж була п’ятниця…

Вона, здається, була шокована. Мовчки дивилась на мене, і в її очах я бачив нерозуміння. 

— Я думав, що якщо буду це робити, то не матиму права тримати на неї образу. Я не хотів тримати на неї образу, я кохав її…

— Але, якщо вона тоді дійсно вас зрадила, то зробила це лише раз, — сказала Віка. — Ну, ви говорили, що більше вона вас не зраджувала. І при цьому скільки разів зрадили ви? 

— Багато, — погодився я. — Але коли я робив це, то моя злість і образа на неї зникали. Рівно на рік. 

— Я не маю співчувати їй, — сказала вона, насупившись. — Це неправильно. Вона, скоріше, за все, зараз у ліжку з моїм чоловіком… У мене таке відчуття, наче я сплю і мені все це сниться…

— Думаю, я хотів, щоб вона дізналась, — раптом сказав я. Розуміння цього прийшло до мене несподівано. — Можливо, саме тому продовжував це робити місяць за місяцем.

— І вона дізналась? — Віка сиділа, підперши голову рукою і уважно стежила за кожним моїм жестом. 

— Я думав, що коли дізнається, то і сама зізнається… Ваш чоловік запитував її, чи не зраджувала вона, але вона сказала, що ні. Вперто навіть тоді вона обманювала, не розумію, чому, — я зітхнув.

— Може, вона закрутила роман з моїм чоловіком просто, щоб помститися вам? — з надією запитала Віка. — Щоб і вам було боляче? І це не якесь почуття між ними? 

— Я не знаю, — відповів я. — І що тепер робити —  теж не знаю. Я не хочу бігати за нею і робити фотографії, чи щось подібне. 

— Може, нам почекати? — сказала вона. — Якщо у них щось серйозне, то думаю, це буде видно. А якщо то був просто один раз… Може, краще нічого не робити? Як ви гадаєте? 

— Можливо, — замислено сказав я. — Можемо спробувати дати їм у шлюбі все, що зможемо. Змусити обрати нас без скандалів. Якщо вона просто мститься, то якоїсь миті має зупинитися. Він не має бути особливим, я собі такого ніколи не дозволяв, завжди мав різних жінок.

— Давайте тоді підтримувати зв’язок, — запропонувала вона. — Якщо хтось із нас помітить щось підозріле, то скаже другому…

— Добре, — кивнув я. — Але, як я і сказав раніше, я не буду слідкувати за Златою. Тобто, ходити і фотографувати — такого від мене не очікуйте, тут я не помічник.

— Я зробила ці фото лише для вас, — сказала вона трохи ображено. — Якщо ви думаєте, що я якось збираюся їх шантажувати, то помиляєтесь. Я хочу тільки зберегти свій шлюб. Це важливо для мене. Якщо для того мені треба буде піти на якісь рішучі кроки, я це зроблю…

— Що ж, в такому сенсі я вас підтримаю, — сказав я. — Тоді будемо співпрацювати. Ділитися тим, що відбувається. Але треба бути обережними. Я не хочу, щоб Злата дізналась про те, що я все знаю.

— Я теж не хочу, щоб вони знали, — зітхнула Віка. — Але ви будете продовжувати ходити на ці сеанси? 

— Подумайте самі, Віко, якщо ми просто силою будемо ставати  на їхньому шляху — це не буде перемогою. Ми маємо змусити їх обрати нас, щоб вони самі зробили цей вибір. Тільки тоді вони більше не будуть зраджувати.

— Але як це зробити? — вона виглядала розгубленою. — Я й так завжди все робила для чоловіка. Була ідеальною дружиною. Що зі мною не так? 

— Певно, вони просто нас не кохають, — відповів я.