Ридання Знедолених

Надія

Ось вже близесенько надія,
Та вона аж ген далеко,
Віддана іншим, як і дитят мрії,
Що виплакують на схилі 
Батьки-лелеки, котрим нелегко.
А у закутку надії жде немічний солдат,
Без ніг зостався - сидить удома,
Жінка плаче від утоми,
Бо грошей ніде взять... А як тоді лікувать?
Надії жде й малий Богдан,
Що роки три уже не спав.
А що ж се сон? Хіба не в ліжку,
Коли огорнений ти ніжно?
У Богдана сон такий:
Удень поспав, а ніч вартуй
І проговорюй: хоч сьогодні не лютуй!
Дай поспати, я прошу!
Та хто ж почує дитячого жалю?
У кожного є своя надія,
Що зника, як его, безслідно.
Чом знов кидають напризволяще нас?
Чи скоти, чи воли, що ж знецінені, як пластиковий прикрас?
16.04.24 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше