Глава 20. Замість епілогу

«Швидка допомога» привезла Майю до клініки маленького містечка у тяжкому стані. Півтори години лікарі боролися за здоров'я мами та дитини.

Сергій невідступно чергував біля входу, а коли повідомили, що народилася дівчинка, замовив кошик квітів і заснув на лаві втомлений.

І наснився йому весняний парк, весь у квітах бузку, дзвінка карусель, кароока дівчина у світлій сукні, і він, зовсім юний, не спускає з неї очей, і щось їй говорить. Прокинувся він із якимось світлим і добрим почуттям, начебто змінився світ, і в житті його сталося щось дуже добре і значне.

«У мене є донька!»

У палаті лежала знесилена, бліда, але щаслива Майя, а поряд з нею копошилася крихітна істота.

- Ми назвемо її Танею, - сказав Сергій. - Чудове ім'я...

***

Таня лежала у світлому і затишному пологовому будинку, дбайливо схованому під покровом могутніх платанів. Поруч із її ліжком у вазі стояв букет троянд і грав вогниками на білій скатертині.

Їй принесли малюка на годування.

- Ось який у вас богатир, - сказала лікарка. – І серйозний. А мовчун, яких ще пошукати!

Прийшла мила мама і одразу додалося турбот.

- Ну, ти придумала ім'я для сина? Ні? Я пропоную назвати його на честь нашого діда Сергієм.

Таня на хвилинку задумалась.

- Що не подобається?

Таня мовчала, дивлячись кудись у вікно, а потім усміхнулася.

- Ні, дуже гарне ім'я!

У вікні легко пурхали ластівки та стрижі.

КІНЕЦЬ

1987-1993 – 1 варіант

1993-1995 – 2 варіант