Після «прочитано»

«Колись я думала, що найкраще,

що може зі мною трапитися, –

це коли мене хтось обере.

Тепер я знала: найкраще сталося тоді

 коли спочатку я обрала себе».

   Я довго не розуміла, що це означає. Мені здавалося, що обрати себе – це піти, грюкнути дверима й більше ніколи не озиратися. Що це означає бути сильною, нічого не боятися й точно знати, чого хочеш.

   Насправді все було зовсім не так.

   Обрати себе – це залишитися наодинці зі своїми страхами й не повернутися туди лише тому, що самотність здається страшнішою. Це перестати виправдовувати те, від чого тобі боляче та дозволити собі не знати, що буде далі. Іноді я думаю про ту дівчину, якою була тоді. Вона так сильно боялася втратити людей, що майже втратила себе.

   Я не злюся на неї, бо вона просто дуже хотіла бути коханою. Тепер я знала, що любов не повинна вимагати від тебе зникнути.

   Ми сиділи навпроти одне одного в маленькому кафе. Він щось розповідав, сміявся, а я дивилася на нього й раптом усвідомила наскільки все змінилося. Колись я боялася, що якщо перестану триматися за людей, то залишуся сама, а тепер могла залишитися сама – і все одно бути в порядку. Я усміхнулася йому, але не тому, що він врятував мене, а тому, що поруч із ним я могла залишатися собою.

   Мій телефон лежав на столі коли на екрані висвітилося нове повідомлення. Я прочитала його, усміхнулася й відклала телефон, бо цього разу мені не потрібно було чекати, не потрібно було заслужити та не потрібно було боятися, що любов зникне, якщо я бодай на мить перестану за неї боротися. Тепер я знала: я можу любити когось всім серцем і все одно не втрачати себе.

   Мабуть, саме це було найкращим фіналом моєї історії: не те, що хтось нарешті обрав мене, а те, що одного дня я сама сказала собі: «Я обираю тебе».