Ти зіпсований транспорт, Вадим!

   «Ммм, я б з тобою теж би загуляв».

Початок 2003 року. Це були перші слова, які  друг Соляра  Вадим кинув у мій бік, коли Леонід з  гордістю знайомив мене з ним.

*********************************************

    Я досі пам’ятаю, як ти тоді роздувся від марнославства. Твоє вразливе Его сприйняло цей брудний випад як найвище визнання — твій беззаперечний авторитет, твій гуру й експерт по жінках оцінив твій вибір. Ти вирішив, що він підтвердив твій статус альфа-самця.

Але ти взагалі нічого не зрозумів, Леоніде. Ти виявився абсолютно сліпим.

Це не був комплімент моїй бездоганній зовнішності, і це не був натяк на мою абсолютну доступність. Психоаналіз цієї фрази куди цинічніший. Своїм уїдливим «теж би загуляв» Вадим транслював лише одне — стовідсоткову, непробивну впевненість у власній неперевершеності.

Він просто опустив тебе, Леоніде. Опустив у твоїй же присутності з першої секунди знайомства, а ти навіть не збагнув цього удару. Твій друг дав чітко зрозуміти свій внутрішній розрахунок:

«Ну якщо вона погодилася на стосунки навіть із тобою, то зі мною, таким неперевершеним красенем, вона б однозначно погодилася без зайвих вагань».

Твій головний життєвий орієнтир, твій гуру і авторитет з першої хвилини витирав об тебе ноги. Він знецінював твою особистість, перетворюючи твій вибір на свій потенційний трофей, а тебе самого — на зручний, сірий фон для власного марнославства. Ти роками дивився йому в рот і купував його поради, не помічаючи, що для Вадима ти завжди був лише засобом для самоствердження.

**********************************************

    Але знаєш, Вадиме, у твоїх розрахунках була одна фатальна помилка. Навіть не сумнівайся — я б з тобою ніколи не загуляла.

Твоє роздуте Его просто не здатне збагнути, що мене ніколи не цікавила чоловіча зовнішність, як і всі ці твої дешеві підкати чи завчені прийомчики пікапу. Мене цікавить наявність душі. Це про глибину, про справжні емоції та живі почуття — про те саме, про що у твоїх кустарних методичках змушують назавжди забути.

Я нутром відчуваю цю наявність або тотальну відсутність людського тепла. За все своє життя я жодного разу не погодилася на стосунки з чоловіком, який не відчував до мене нічого, окрім одноразового тваринного збудження.

    Я просто відчуваю, що для якогось конкретного чоловіка я не залишуся в пам’яті, навіть якщо зроблю для нього щось таке, чого йому ще ніхто й ніколи не робив. Тому повз мене пройшло так багато таких, як ти, що ти навіть уявити собі не можеш. Я ціную себе як жінку, яку чоловік має пам'ятати крізь десятки років.

І тому всі твої намагання і старання безрезультативні. Бо як казала моя покійна мама: «Що ти за жінка, коли тебе може надурити чоловік!»