Розділ 2. Формування "Збірних": Гідність Ахеї проти Імперських Амбіцій Трої

2.1. Тендер на горі Іда: Фатальне бізнес-рішення

Для Паріса день починався чудово. Сонце гріло рівно настільки, щоб було приємно, але не спекотно. Вівці мирно паслися, створюючи заспокійливий білий шум. А він сам майже досяг успіху в навчанні своєї улюбленої вівці Жужі грати на сопілці просту мелодію. Точніше, Жужа навчилася вчасно бодати його в бік, коли він брав фальшиву ноту. Це вже був прогрес.
І раптом уся ця ідилія розлетілася на друзки. Небо спалахнуло, наче хтось на Олімпі бавився з фотоспалахом, і прямо перед ним матеріалізувався Гермес у своїх ділових сандалях. А за ним — три… жінки? Ні, це слово було занадто простим. Три сліпучих видіння, що змусили Паріса засумніватися, чи не з'їв він зранку ті самі гриби, про які його попереджав старий пастух.
Гермес, не гаючи часу на світські бесіди, коротко ввів його в курс справи.
— Отже, Парісе, — протараторив він, — це Гера, Афіна, Афродіта. Учасниці тендеру. Ось, — він простягнув йому золоте яблуко, — технічне завдання. Тобі потрібно провести незалежну оцінку і вручити приз найбільш гідній. Час на презентацію — по п'ять хвилин на кожну. Питання — в кінці. Почали!
Першою виступила Гера. Вона вийшла вперед, і від її владного погляду навіть вівці перестали жувати траву. Її голос звучав як зачитування річного звіту — чітко, вагомо і без жодних емоцій.
— Юначе, — почала вона, ніби звертаючись не до нього, а до невидимої ради директорів. — Я пропоную тобі довгострокове та взаємовигідне партнерство. Твоєму стартапу «Троя» потрібен надійний інвестор. Я готова надати тобі пакет акцій «Азія-Контроль». Це повний адміністративний ресурс на всіх територіях на схід від Геллеспонту. Стабільність. Прогнозований ріст. Необмежені ресурси. Подумай про свої майбутні KPI (показники успішності царства), про дивіденди! Це найнадійніша інвестиція, яку тільки можна уявити.
«KPI? Що таке KPI?» — промайнуло в голові у Паріса. Він не зрозумів і половини слів, але про всяк випадок розумно кивнув. Звучало солідно, але якось… нудно. Як робота. А працювати він не дуже любив.
Наступною була Афіна. Вона не наступала, як Гера, а, навпаки, зробила крок назад, ніби даючи йому простір для роздумів. На ній був строгий, але елегантний діловий хітон, а в руках вона тримала невидимий планшет.
— Парісе, — її голос був спокійним і переконливим, як у бізнес-тренера. — Влада — це лише інструмент. Я ж пропоную тобі мету. Я пропоную тобі особистий бренд, який увійде в історію. Пакет «Непереможність PRO» гарантує тобі перемогу в кожному бою, в кожній війні. Ти будеш не просто царем. Ти станеш легендою. Про тебе складатимуть оди. Кожен твій крок — це буде успішний кейс, який вивчатимуть у військових академіях. Ти готовий стати іконою?
Це було вже цікавіше. Слава, легенда… Звучало привабливо. Але, з іншого боку, війни, битви… Це ж треба кудись іти, махати мечем, ризикувати отримати по голові. Надто багато метушні. Він знову ввічливо кивнув, але ентузіазму в його очах не додалося.
І тут вийшла Афродіта. Вона не говорила про KPI чи бренди. Вона взагалі майже нічого не говорила. Вона просто посміхнулася. І від цієї посмішки сонце стало світити яскравіше, а в повітрі запахло квітами та солодким вином.
— Любий мій хлопчику, — промуркотіла вона, легкою ходою наближаючись до нього. Її голос обволікав, як теплий мед. — Вони пропонують тобі роботу. Важку, нудну, відповідальну роботу. А я… я пропоную тобі нагороду.
Вона зупинилася за крок від нього і легенько торкнулася його плеча.
— Вони пропонують те, чого треба досягати роками важкої праці. А я — те, чим треба насолоджуватися просто зараз.
І в цей момент вона клацнула своїми витонченими пальцями. Повітря перед Парісом замерехтіло, як у спекотний день, і з цього мерехтіння почав проступати образ. Образ жінки. Ні, не просто жінки. Це була Єлена. Він ніколи її не бачив, але він знав, що це вона. Її волосся було схоже на розтоплене золото, очі — на два шматочки літнього неба, а її посмішка… її посмішка змусила його забути, як дихати. Вона не була красивішою за богинь, що стояли перед ним. Але вона була справжньою. Досяжною. Вона була… призом.
Це був удар під дих. Мозок Паріса, який і так ледве справлявся з потоком корпоративної термінології, просто вимкнувся. Всі його думки, всі сумніви, всі плани на навчання вівці Жужі — все зникло. Залишилося лише одне всепоглинаюче бажання. Бажання побачити цю жінку насправді.
Це була класична імпульсивна покупка. Він навіть не прочитав умови договору. Не подивився на дрібний шрифт. Він просто знав, що хоче цей «товар».
Не кажучи ні слова, він простягнув руку. Його пальці ледь не тремтіли. Він узяв золоте яблуко і, не дивлячись на двох інших «презентаторок», зробив крок до Афродіти. Він простягнув їй яблуко, як найвищу нагороду, як ключ від свого майбутнього, як свою власну душу.
Афродіта прийняла яблуко з переможною посмішкою.
— Чудовий вибір, мій хлопчику! Наш відділ зв'яжеться з тобою для узгодження деталей доставки твого призу, — підморгнула вона і зникла в спалаху рожевого світла, залишивши по собі легкий аромат троянд.
Паріс стояв, ошелешений і щасливий. Він навіть не помітив двох інших фігур, що залишилися. Гера та Афіна дивилися на нього. Їхні обличчя перетворилися на крижані маски.
— Ти, — прошипіла Гера, і від її голосу зів'яла трава біля її ніг. — Дрібний, недалекоглядний менеджер… Ти щойно провалив найважливіші переговори у своєму житті. Ти оголосив дефолт своїй компанії ще до її виходу на ринок. Я особисто простежу за твоїм банкрутством.
— Насолоджуйся своїм «активом», — холодно додала Афіна, поправляючи шолом. — Бо скоро це буде єдине, що залишиться від твоєї Трої. Ми відкриваємо проти тебе справу. Вважай це офіційним повідомленням про початок ворожого поглинання.
І вони зникли, залишивши Паріса самого.
Він стояв на схилі гори, стискаючи в руці свою стару дерев'яну сопілку. Він виграв. Він отримав найкращий приз у світі.
Чому ж тоді йому раптом стало так холодно?