Про чорну невдячність

"За що ж нашим предкам було оголошено війну? Певно, за їхню ж доброту, бо вони  колись порятували тих нещасних інакших від наглої смерті, прихистили у своїх власних домівках…

Але їхні нащадки відплатили Дітям Землі чорною невдячністю. У своїх промовах, звертаючись до тих, хто йшов за ним, король Лука, навчений підступним Макаром, стверджував, що наш народ усіляко притісняв інакших та тримав їх мало не за домашніх тварин.

Але це далеко не так, це наклеп і  підла брехня! Я, великий мудрець Добролюб, можу запевнити, що сам тримав у своєму домі двох дітей інакших, котрі осиротіли та були виставлені їхніми далекими родичами на вулицю без жодної підтримки. Так, ці діти були вкрай неохайні та неслухняні, тож довелося застосовувати суворих методів виховання, аби привчити їх до порядку. Таж і з власними синами я ніколи не панькався, вони так само їли чорний хліб і спали на голих дошках. Зате з них виросли справжні воїни, готові покласти життя за ідеали своїх батьків.

А хто ж виріс із тих двох безіменних? Я одягав їх. годував. давав настанови щодо того, як  правильно жити та досягати успіху. І все пішло шкереберть. Бо як почалася війна, мої ж власні вихованці викинули мене з дому, ще й  виповіли, наче я ставився до них, як до собак. Так узяв я свою дружину і молодшу доньку і пішов світ за очі, за Непевні ліси, туди, куди потяглася й більшість моїх одноплемінників.

Сини мої любі  загинули в бою з військом Неприкаяних,  і я оплакуватиму їх до кінця днів своїх, хоча все ж у моєму серці житиме гордість за те, що вони гідно виконали свій обов’язок. Але  сльози навертаються на очі при думці про старшу доньку Любляну, котра відмовилася вирушати з усією родиною у вигнання. Відмовилася, бо покохала одного з моїх вихованців… От так мені було відплачено за мою доброту. Я тепер не маю двох синів і старшої доньки, і хоч на могилу до хлопців можу прийти і пролити сльозу за ними, та Любляна назавжди викреслена з мого життя.

Вірю, що одного разу комусь із її нащадків повернеться сторицею її зрада…"

( Книга Землі, ч.  15, ст 18).