Глава 4

Придушити йому мене хочеться! То це взаємно! Ти подивися яке чутливе! Зовні броньований мачо, а всередині скривджене кошеня!

Їду додому і розмовляю сама з собою, поки стою на червоному. Кип’ячуся, бурмочу, обурююся. Мені будь-що потрібно вийти з цього протистояння переможницею! Хочу стерти з цього мужнього обличчя його зарозумілу посмішку. Містер Ніяких поцілунків не повинен заявити мені наостанок: «А я ж тобі казав!»

Від виру думок відволікає мамин дзвінок. Я вже боюся відповідати, останнім часом мою маму переслідує ідея фікс «вдало видати мене заміж». Позавчора взагалі мене добила своєю фразою: «Я хочу хвалитися гарними та розумними онуками». Вона у нас косметолог, у неї купа клієнтів і ще більша купа подруг, і вся ця гвардія однодумців шукає мені відповідного кандидата в чоловіки, від якого повинні народитися розумні та гарні діти. Господи боже, мало мені проблем з босом, так ще й у мами своє кіно.

— Слухаю, мам. Я за кермом, тож можу поговорити коротко.

— Сонечко, а ти не хочеш сьогодні заїхати до нас на вечерю? Я приготувала курку за новим рецептом. Розкажеш, як у тебе справи на роботі. У мене, до речі, вже готовий для тебе крем, — коли у моєї мами такий лагідний голос — точняк вона вже щось задумала.

— А хто ще буде? — Усміхаюся, даючи зрозуміти, що я її розкусила.

— Тільки дівчата. Тато буде на своїй вечірній йозі. Буду я, твоя хрещена та Люся з Машею.

— Ого, група підтримки. Мабуть, знайшли мені офігенного кавалера, щоб я сіла і не встала, очманівши на радощах?

— Не єхидничай. Просто побалакаємо. Я давно тебе не бачила. Хочу обійняти свою дитину, якій бажаю лише щастя. Тож давай, ми на тебе чекаємо.

— Гаразд. Але ненадовго, спробую курку і змиюся, — гмикаю, почувши задоволене зітхання мами. Не люблю її засмучувати, але цей пошук наречених починає мене напружувати.

Насамперед, увійшовши до коридору, перевіряю чи немає чужого чоловічого взуття, щоб швиденько втекти якщо що. З кухні долинає такий смачний запах і дзюрчання розмови балакучих маминих подружок. Добре, що моя хрещена наполовину вірменка, її хоч можна відрізнити від Люсі та Маші, які після ботоксу та дружби з пластичним хірургом схожі між собою як родички Барбі по материнській лінії. Побачивши мене, всі дружно починають голосити, що я виснажена, стомлена, як загнаний кінь і що моєму босові треба відкрутити вухо. Ну, тут я з ними згодна. Слава богу вони його не бачили, інакше Влад Розумко відразу б потрапив до списку кандидатів, бо він відповідає всім маминим стандартам.

— Які в тебе плани на вихідні? — О, мама заходить здалеку. Отже, вони мають чітко спланований сюжет мого «випадкового» знайомства з дуже хорошим хлопцем чи чоловіком.

— Мої плани? Спати, киснути у ванній і тусити з подругами, — знизую плечима. — Краще коліться одразу, що ви задумали? Бачу по вашим хитрим очам!

— Замість того, щоб шастати по клубам, могла б сходити з нами на виставку цієї суботи, — хрещена багатозначно піднімає брови. — Предмети мистецтва та живопис збирають біля себе цікавих людей.

— Наприклад, небідних колекціонерів, так? — корчу їм мармизу. — Боже, ви невиправні! А може, я мрію вийти заміж за водія трамвая! Ви про це не думали? — Після моїх слів мама аж закашлялася, помінявшись в обличчі.   

— Тіпун тобі на язик, Авроро. Ти гідна кращого, як мінімум водія бетономішалки, — жартує хрещена, вона у мене з гумором дружить, на відміну від мами, яка сприймає мої слова за чисту монету. — Зроби нам приємне, дівчинко, склади компанію. Цієї суботи у мене день народження, тож ти не зможеш відмовити своїй хрещеній.

— Шантажистки! Але курка — смакота.

— А що у тебе на роботі? Твій брат так хвалив цього адвоката. До речі, він цікавий, як чоловік? — маминим подругам можна запросто проводити колективні допити, вони завжди намацують слабину.

— На роботі завал, купа документів, пошта, зустрічі зі свідками, які проходять по тій чи іншій справі. Мій бос доволі досвідчений адвокат, можна сказати, що він профі, але як чоловік зовсім не викликає інтересу. Низенький, лисуватий, пузатий, з короткими товстими пальцями та безглуздою звичкою вічно поправляти свою краватку, — спеціально прикрасила Влада, щоб вони навіть не думали в той бік.

Довелося їм пообіцяти, що я схожу з ними в суботу на виставку, а потім чкурну з дівчатами до нічного клубу, бо теж дала слово. Залишилося доопрацювати три дні, сподіваюся, за цей час ми з Владом не приб'ємо один одного і у мене ще залишаться сили на всі ці гульки.

Вранці, як тільки задзвонив будильник, мені прилітає повідомлення від нашого нервового сіроокого бога:

«Я трохи захворів, тож доведеться працювати з дому. Візьмеш папки на моєму столі, всі, які там лежать, і приїдеш до мене!»

Свою адресу пан Симпатюлькин надіслав окремим повідомленням. Цікавий поворот подій. Тобто ми будемо у нього вдома лише вдвох?

Влад

Дивна штука — чим більше я на неї злюсь, тим сильніше я її хочу. Навіть після роботи, дорогою додому, прокручую в голові не справу, над якою зараз працюю, а наші перепалки з Авророю, переварюю її зухвалість, скрегочу зубами і не можу заспокоїтися. Що вона собі дозволяє? Хто вона така, щоб я все це терпів? Неврівноважене дівчисько! Лялька з прибабахом! Пустушка! …Ні, це не допомагає, розпатлані нерви тільки посилюють потяг. І якщо вже я не можу її звільнити з принципу, а сама вона поки що йти не збирається, бо теж уперлася рогом – отже, треба її спокусити, щоб мені полегшало. Один раз переспимо, щоб випустити пару, а потім ніякого змішування роботи з особистим. Я просто не можу працювати в такій напруженій атмосфері, стресу треба дати вихід, тому що я з нею скоро перетворюсь на збоченця. Сьогодні піймав себе на тому, що кілька разів заглядав у шухляду, де лежить її ліфчик. Адже це ненормально. Тільки треба спокусити її так, щоб не я запропонував секс, а вона. Аврора має бути ініціатором, бо я себе вдруге нав'язувати не збираюся. Хоча ця крихітка навіть не уявляє від чого вона відмовилася того вечора.