З’їхавши з оселі свого вчителя чарів, Котя зняв собі невеличку, проте дуже затишну кімнатку у старовинному домі, під самим дахом будинку. Поряд з округлим віконечком він поставив зручний письмовий стіл, де розташував свою першу друкарську машинку та нотатники для записів ідей для майбутніх творів. Тепер наш герой мав справжню творчу майстерню. Він отримував гонорари за свої невеличкі розповіді із життя фантастичних істот людей, які всім полюбилися. Згодом, на жаль, він мусив придумувати нові, не розказані Дмитриком факти з життя дивних безшерстих істот, тож герої Котіних творів чомусь страшенно полюбляли мишей та обов’язково вичухувались перед сном.
Дивовижні сни чомусь перестали йому снитися. Але все ж, наш герой сподівався коли-небудь зустріти ще свого любого друга в загадковому місці-посеред двох світів.
До Коті в гості часто навідувалася Віолетта, і вони довго сиділи вечорами на затишній канапі, пили чай та обговорювали ідеї для майбутніх творів, мистецтво та події у містечку. За вікном повільно смеркало, а наші друзі все сміялися та базікали про все на світі – адже у житті так багато цікавих речей!