Предок фараона

Предок фараона
м. Запоріжжя, 2006

«Яскравим, сонячним ранком на горизонті з'явився блискучий диск. Люди кинули всі свої справи та завмерли в очікуванні."
Так почав старий свою розповідь.
«Цей диск наближався, стаючи все більше і більше.
Ось він зупинився... і з його центру полилося зелене світло. І за мить з'явилися… так, це були люди, але якось дивно одягнені, та й виглядали вони інакше.
Хтось із них спробував поговорити з нами, але ми не могли нічого зрозуміти зі сказаного.
Багато хто з нас тоді вирішив, що це спустилися боги з небес.
Ми так само стояли в очікуванні, боячись поворухнутися, поки хтось зі сміливців не почав вітати чужинців і запрошувати їх до себе додому.
Дивно, але вони почали після цього говорити, як ми!"
Захоплено усміхнувся старий і продовжив:
«Чужоземці розповіли, що вони зовсім не боги, а лише сусіди, але живуть не на цій планеті, а десь дуже далеко, напевно, навіть, в іншому Всесвіті. Нам тоді важко було щось зрозуміти: з нас лише деякі вміли читати, а тут стільки всього нового, у що важко повірити».
Почате оповідання пройшло через багато поколінь, а старий так говорив, ніби сам тоді все бачив і щохвилини відчував хвилювання через диво, що відбулося. Старий продовжив:
«Минули тисячоліття, чужинці покинули нашу планету, залишивши одного. Саме він подарував людям знання, познайомивши із математикою та астрономією.
Згодом його назвуть богом сонця – Ра.
Чужаки перед тим, як покинути нашу планету, побудували перші піраміди. А той, хто залишився з них, став першим фараоном.
Ра в наших землях знайшов собі дружину, у них народилися діти, які стали нащадками першого фараона, стали першими синами та дочками Бога Сонця Ра.
Діти Ра продовжили його рід, їхні діти, і навіть діти їхніх дітей продовжували розгалуджувати дерево божественної сім'ї.
Цей чужинець, який став Богом Сонця Ра, відрізнявся від нас надзвичайно довгою тривалістю життя. Лише ще через одне тисячоліття він помер.
Нащадки чужинця поховали його в одній із пірамід, глибоко під землею, щоб ніхто й ніколи не зміг потривожити його вічний сон».
Старий закінчив, додавши:
«Пам'ятай, діво, і передавай цю історію іншим поколінням, своїм дітям та онукам, а вони – наступним поколінням. Передавай її як казку - тоді не буде зайвих питань, не буде сумнівів: хіба шукають докази в казці?
Не дай забути історію! І пам'ятай, що коли люди навчаться підніматися в небеса, чужоземці повернуться, щоб переконатися, що ми їм не загроджуватимемо.
Але й ми до несподіванок маємо бути готовими!»