Розділ 1. Аномалія. сцена 006. Земля

T = 0. Земний проліт.**
Земля. Міжнародна мережа спостереження.

За чотири години до розрахункового зближення Ілля прибрав із головного екрана карту ризику зіткнення.

Крайні модельні тести залишилися в архіві. Робоча орбіта вже кілька діб трималася осторонь поверхні, нові спостереження лише звужували коридор, а на звільненому місці була потрібна інша інформація.

Він вивів зведення спостережень.

За ніч там стало тісно.

Оптичні групи надсилали криві блиску, поляризацію, спроби реконструкції форми. Інфрачервоні спостереження погано узгоджувалися з простим тілом того розміру, який випливав із видимої яскравості. Кілька інтерферометричних серій давали ознаки протяжності, але результати залежали від довжини хвилі й ракурсу.

Найнеприємніше прийшло від радарної групи.

Нора стояла біля його столу, тримаючи чашку обома руками, й читала коротке технічне повідомлення.

— Вони впевнені в розмірі?

— У слові «розмір» — ні.

— А в чому впевнені?

Ілля збільшив останню дальнісно-доплерівську реконструкцію. На екрані була нерівна пляма, витягнута вздовж однієї осі, з яскравою центральною частиною й слабким продовженням, яке змінювалося під час обробки.

— Є компактний відбивальний компонент. Десятки метрів, не сотні. Все інше залежить від того, як вони відділяють сигнал від шуму.

— А оптика все ще хоче більше ста метрів.

— Оптика вимірює відбиття.

Нора кивнула.

— Не розмір.

— Саме так.

Вона поставила чашку.

На сусідньому екрані вже була одна з оптичних реконструкцій. Її зробили з кількох серій, отриманих у різні моменти, а потім обробили для публікації. Центральна область мала щільний вигляд; навколо неї залишалася широка слабка структура.

Минуло кілька хвилин, і Нора відкрила новинну стрічку.

ПЕРШІ ЗОБРАЖЕННЯ МІЖЗОРЯНОГО ОБ'ЄКТА ПОКАЗАЛИ НЕЗВИЧНУ ФОРМУ

— Уже називають зображенням, — сказала вона.

Ілля подивився на картинку.

— Це результат реконструкції.

— Формально вони мають рацію.

— Формально багато речей переживають погані пояснення.

Нора наблизила зображення.

— А якщо прибрати заголовок?

Ілля помовчав.

Радар упевнено бачив компактний компонент. Видима яскравість вимагала більшої площі. Тепловий потік не зовсім збігався з очікуванням від рівномірно нагрітого кам'яного тіла.

— Модель одного твердого тіла стала гіршою.

— А яка стала кращою?

— Поки жодна.

На великому екрані в дальньому кінці кімнати оновився час до зближення.

Три години сорок сім хвилин.

Ніхто не зупинився подивитися.

Зараз усі займалися своїми каналами: вікнами спостережень, ефемеридами, останніми перевірками даних.

Ілля відкрив свіжу серію астрометрії. Точка найближчого проходження змістилася менш ніж на два кілометри.

Близько трьох тисяч кілометрів над поверхнею.

Він надіслав оновлення Ріду.

Відповідь прийшла майже одразу.

Any operational change?

Ілля написав:

No.

Через кілька секунд:

Radar morphology?

Ілля подивився на шумну пляму.

Compact component confirmed. Extended component unresolved.

Відповідь:

Understood.

Ілля не був певен, що хтось узагалі міг сказати більше.

Ближче до розрахункової години звичайні довгі експозиції почали випадати з програми. Об'єкт надто швидко переміщувався небом; різні інструменти переходили на короткі серії або передавали спостереження тим, хто встигав супроводжувати ціль.

Проблемою стало не зібрати більше світла.

Проблемою стало встигнути за рухом.

За годину до зближення прийшла серія настільки коротких експозицій, що окремі кадри виглядали майже марними. Після суміщення за рухомою ціллю центральну частину об'єкта вже не можна було описати точковою функцією розсіювання. Навколо неї залишалася слабка структура.

Ілля відкрив вихідні кадри, потім оброблені, потім знову вихідні.

— Бачиш? — запитала Нора.

— Бачу, що обробка щось витягує.

— Це не відповідь.

— Іншої поки немає.

Вона присунула стілець.

— Що має бути, щоб ти повірив?

Ілля перемкнув серію на дані іншої обсерваторії.

— Оце.

У другій серії, знятій іншим інструментом і з іншою геометрією, слабка протяжність теж була присутня. Форма відрізнялася, але компактний центр і більша структура повторювалися незалежно.

Нора подивилася на екран.

— Уже не дуже схоже на астероїд.

— На простий астероїд.

— Дякую, Ілле.

— Будь ласка.

Він вивів поруч радарну реконструкцію.

Оптика й радар не складалися в одну картину. Там, де оптика показувала широку слабку область, радар майже нічого надійного не бачив. Центральний компонент був присутній в обох наборах.

Нора провела пальцем по екрану.

— Якщо це пил, радар може його не бачити.

— Може.

— Якщо тонка структура?

— Може.

— Якщо кілька фрагментів?

— Залежить від розмірів і відстаней.

Вона подивилася на нього.

— Тобто природні варіанти все ще можна перевірити.

— Саме так.

До прольоту залишалося тридцять дві хвилини.

На цей час у кімнаті майже перестали говорити про форму. На одному екрані йшла радарна дальність, на другому остання астрометрія, на третьому прогноз видимості після зближення.

Ілля стежив за залишковими відхиленнями відносно розрахункової траєкторії.

Вони були нудними.

Це було добре.

Жодного нового відхилення перед Землею не з'явилося. Негравітаційний член залишався тим самим слабким ефектом, з яким вони жили кілька днів. Решту робила гравітація Землі.

За п'ять хвилин до мінімальної відстані об'єкт ішов усередині розрахункового коридору настільки впевнено, що Ілля перестав оновлювати найближчу точку після кожного пакета.