Право на вихід

Розділ 1. Аномалія. сцена 005. Геометрія

Земля. США, Аризона.
Catalina Sky Survey / міжнародна група супроводу.
До зближення: 6 діб 4 години.

За ніч Земля нарешті вийшла з коридору робочих траєкторій.

Крайні модельні тести Ілля залишив в окремому наборі: там поверхню Землі ще можна було зачепити, якщо дозволити невідомій силі змінюватися сильніше, ніж це поки випливало зі спостережень. Основний розв'язок і фізично осмислені варіанти Ріда вже кілька серій поспіль проходили повз.

Близько — приблизно за три тисячі кілометрів над поверхнею.

Ілля дочекався чергової підгонки й надіслав оновлення в спільну групу.

За сім хвилин Planetary Defense надіслала рядок:

IMPACT SCENARIO NO LONGER SUPPORTED BY CURRENT SOLUTIONS.

Нора прочитала його, стоячи біля його столу.

— Вони це вже публікують?

— Поки внутрішній канал.

— Я про формулювання.

Ілля подивився на площину найближчого зближення. Уперше від моменту виявлення між Землею й витягнутою хмарою розв'язків був помітний проміжок навіть без збільшення.

— Можна публікувати.

Нора затрималася ще на секунду, ніби чекала продовження, потім кивнула й повернулася до свого термінала.

У кімнаті ніхто не аплодував. Біля стіни все ще стояли коробки з-під їжі, на підвіконні тіснилися стакани, а на дошці поверх старого часу спостережень уже встигли написати новий. За годину після доброї новини треба було розіслати ефемериди тим, хто збирався шукати об'єкт після прольоту.

Першим прийшов запит із Чилі.

Need post-encounter ephemeris for reacquisition windows.

Майже одразу — схожий із Гаваїв.

Ілля продовжив розрахунок на дві доби вперед. За такого близького прольоту Земля помітно повертала траєкторію; невелика помилка на вході за кілька годин перетворювалася на відчутний зсув на небі. Для обсерваторії цього вистачало, щоб втратити ціль у невдалий момент.

Він зменшив крок інтегратора поблизу перигею, окремо ввімкнув Місяць і провів основний розв'язок через точку мінімальної відстані.

У геоцентричній системі траєкторія мала форму звичайної гіперболи: вхідна гілка, поворот у полі Землі, вихідна.

Для ефемерид після прольоту він перемкнув систему координат на геліоцентричну.

Лінія більше не виходила за межі екрана.

Ілля спочатку вирішив, що залишив не той масштаб. Зменшив зображення, перевірив таблицю елементів і знову подивився на знак енергії.

— Норо.

— М-м?

— Підійди.

Вона не одразу відірвалася від свого вікна.

— Якщо знову залишкові відхилення, я їх більше не обговорюю до обіду.

— Не залишкові відхилення.

Нора пересіла до нього. Ілля показав два рядки: стан до зустрічі із Землею й через кілька годин після.

— Орбітальна енергія відносно Сонця, — сказав він.

Вона прочитала значення.

— Після проходу мінус.

— Так.

Ілля прибрав зі схеми зайве. До Землі розрахункова лінія приходила ззовні. Після зустрічі вона більше не йшла на нескінченність.

— Виходить зв'язана сонячна орбіта, — сказала Нора.

— За поточним розв'язком.

— Земля гальмує його настільки сильно?

— Змінює напрямок швидкості. Для Сонця результат той самий: енергії після зустрічі не вистачає, щоб піти.

Нора присунулася ближче.

— Додаткова сила?

Ілля вже вимикав її. Провів той самий проліт на чистій гравітації, потім повернув радіальний член і змінив закон залежності від відстані. Точка виходу трохи плавала, але знак енергії залишався від'ємним.

— Переважно геометрія зустрічі.

Нора взяла його блокнот, намалювала Землю, а обабіч — дві стрілки.

— Якщо пройти звідси, можна отримати енергію.

— Так.

Вона провела другу стрілку.

— А він проходить тут.

— За поточним розв'язком — тут.

Нора подивилася на малюнок.

— Дуже доречно.

Ілля відкрив новий розрахунок.

— Оце можна перевірити.

Він побудував сітку віртуальних прольотів. У кожному варіанті вхідна швидкість залишалася тією самою; змінювалася лише геометрія зустрічі. Після кожного проходу програма рахувала геліоцентричну енергію.

Карта заповнювалася поступово. З одного боку Землі більшість траєкторій додавала енергію, з другого — віднімала. Між ними лежала смуга слабкого ефекту. Найсильніші зміни виходили біля планети; частина віртуальних проходів закінчувалася всередині неї й одразу відкидалася.

Поточний розв'язок опинився на боці гальмування. Не в якійсь єдиній точці, але достатньо глибоко, щоб після зустрічі змінити клас сонячної орбіти.

Нора знайшла мітку раніше, ніж Ілля встиг збільшити карту.

— Ось?

— Так.

— І наскільки часто таке взагалі буває?

Ілля відсунувся від монітора.

— Для чого саме?

— Для природного міжзоряного об'єкта, який випадково проходить біля Землі.

Він повернув до неї карту.

— Ми вже відібрали об'єкт умовою виявлення. Ми помітили його саме тому, що він проходить близько. Якщо взяти весь потік міжзоряних тіл з усіх напрямків і запитати, яка частка потрапить у цю маленьку ділянку, вийде ефектне число, але воно буде не про нашу вибірку.

Нора поводила олівцем над схемою.

— Тобто близький проліт уже закладений у вибірку. Бік Землі — ні.

— Так.

— І конкретну висоту теж не відбирали.

— Уже корисніше.

Вона помовчала.

— Тобто рахувати рано.

— Рахувати можна. Цитувати результат без запитання — рано.

Повідомлення від JPL прийшло, поки Ілля зберігав карту.

Independent propagation: post-encounter heliocentric solution is bound. Please compare.

Нора прочитала його через плече.

— Добре. Отже, це принаймні не наша помилка в координатах.