Розділ 1. Аномалія. сцена 004. Контур

Земля. США, Аризона.
Catalina Sky Survey / міжнародна група супроводу.
До зближення: 10 діб 12 годин.

До ранку в Іллі було три версії тієї самої траєкторії.

Перша враховувала лише гравітацію й найгірше описувала нові спостереження. Друга додавала радіальну негравітаційну компоненту, ті самі півтори десятимільйонних метра на секунду в квадраті, і майже прибирала систематичний вигин залишкових відхилень. Третя намагалася описати той самий ефект стандартним законом слабкого кометного газовиділення.

Усі три проходили через ті самі точки на небі достатньо добре, щоб неспеціалістові різниця здалася суперечкою про останні знаки після коми.

Поблизу Землі вони розходилися на сотні кілометрів.

Ілля перемикав їх на екрані одну за одною й щоразу бачив, як змінюється коридор найближчого зближення.

— Оце вже журналістам сподобається, — сказала Нора.

Вона сиділа за сусіднім столом, переглядаючи ранкову добірку публікацій. Після кількох діб майже безперервної роботи операційний центр набув вигляду приміщення, де люди тимчасово відмовилися від думки, що ніч і день вимагають різної поведінки. На підвіконні стояли порожні стакани, біля стіни лежали дві згорнуті куртки, а на білій дошці хтось написав час наступного вікна спостережень і забув стерти вчорашній.

— Що саме? — запитав Ілля.

Нора розвернула до нього екран.

РИЗИК ЗІТКНЕННЯ ЗНИЖУЄТЬСЯ ПІСЛЯ УТОЧНЕННЯ ОРБІТИ

— Нормальний заголовок, — сказав він.

— Я теж так подумала. Потім відкрила текст.

У другому абзаці йшлося, що нові розрахунки «практично виключають попередній сценарій удару».

Ілля скривився.

— За якою моделлю?

— Там немає моделі.

— Отже, немає й висновку.

— Поясни це людині, яка вже написала «практично виключають».

Ілля повернувся до розрахунку. Формально підстави для обережного оптимізму справді були. Область допустимих траєкторій звужувалася. Найкраща негравітаційна підгонка дедалі впевненіше проходила повз фізичний диск Землі. Але за останню добу вони вже один раз змінили саму модель руху, і статистична точність усередині нової моделі виглядала кращою, ніж їхнє розуміння причини, через яку ця модель узагалі працювала.

На екрані з'явилося запрошення на відеоконференцію.

PLANETARY DEFENSE / MODEL REVIEW

Нижче стояв ще один рядок:

ADDITIONAL RISK COORDINATION PARTICIPANTS

Нора прочитала через його плече.

— Вітаю. У тебе з'явилися додаткові учасники.

— Саме цього мені й бракувало.

— Може, вони принесуть каву.

— Через відеозв'язок?

— Тоді хоча б не вип'ють нашу.

Ілля підключився.

На екрані по черзі з'явилися знайомі вікна: CNEOS, JPL, дві європейські групи, жінка з Planetary Defense, з якою вони розмовляли ще першого ранку. Кілька нових учасників були позначені лише прізвищами й назвами координаційних груп.

Останнім увімкнувся чоловік із підписом REED.

Камера показувала частину столу й світлу стіну без вікон. Ні форми, ні прапора, ні емблеми. Рід, схоже, вже якийсь час слухав розмову поза камерою: коли ввімкнув звук, не став просити переказати початок.

Жінка з Planetary Defense закінчила зведення.

— Наукова частина всім відома. Негравітаційний член суттєво поліпшує розв'язок, причину поки не встановлено. Кілька урядових кризових груп просять оновити оцінки ризику з урахуванням модельної невизначеності. Рід координує цю частину.

Рід кивнув.

— Мені потрібна ваша робоча картина, — сказав він. — Не слайд для брифінгу. Та, за якою ви самі вирішуєте, добра орбіта чи ні.

Ілля відкрив графік залишкових відхилень.

— Цей?

— Ні. Траєкторія біля Землі.

Ілля вивів площину найближчого зближення. На ній були позначені Земля й витягнута область допустимих розв'язків.

— Це поточна підгонка з радіальною компонентою?

— Так.

— Що охоплює сіра область навколо лінії?

— Невизначеність початкового стану, похибки астрометрії, ваги окремих серій. Стандартну коваріацію розв'язку.

— А невизначеність самої додаткової сили?

— Коефіцієнт оцінюється разом з іншими параметрами.

— Я не про коефіцієнт. Я про модель.

Ілля подивився на нього уважніше.

— Уточніть.

— Зараз ви припускаєте, що сила переважно спрямована від Сонця й змінюється приблизно як обернений квадрат відстані. Правильно?

— Це найкраща проста підгонка на наявній дузі.

— Якщо завтра виявиться, що залежність інша, ця сіра область усе ще щось гарантує?

На кілька секунд у конференції стало тихо.

Ілля прибрав курсор із графіка.

— Будь-яка коваріація умовна щодо обраної моделі.

— Добре. Отже, ні.

— Я сказав не це.

— Тоді виправте мене.

Тон Ріда залишався рівним. Не викличним і не квапливим. Саме це дратувало найбільше: він не намагався впіймати Іллю на слові, йому справді була потрібна відповідь.

— Ця область показує невизначеність траєкторії, якщо наша модель руху в основному правильна, — сказав Ілля. — Якщо ми вибрали неправильний клас моделі, формальна коваріація не зобов'язана покривати помилку.

Рід кивнув, ніби почув саме те, чого очікував.

— Оце мені й треба було зрозуміти.

Фахівець із JPL втрутився:

— Але в нас немає підстав очікувати довільної поведінки сили. Напрямок стійкий. Величина теж.

— Я не говорю про довільну поведінку, — відповів Рід. — Я питаю, які варіанти дані ще не виключили.

— Це різні запитання, — сказав Ілля.

— Тому я й прийшов до людей, які вміють їх розрізняти.

Нора, що сиділа поза полем камери, підняла брову.

Ілля проігнорував її.

— Добре. Що ви хочете порахувати?

Рід на секунду подивився кудись убік, імовірно на інший екран.

— Почнімо без розрахунку. Що ми знаємо точно?