Частина 3. Розділ 1.

— Не рухайтесь, володарю, інакше шви розійдуться.

Я ще очі не розплющив, а вже почув цей знайомий, дратівливий голос. І все спробував підвестися, але тут же стиснув зуби і застогнав. Боляче. Дуже боляче. У безсмертних такого не буває.

Я роздратовано видихнув, але навіть цей видих приніс мені чимало болю. Я розплющив очі, але зрозуміти де я – не зміг.

— Де Вікторія?

— Вибачте, володарю, але ми не встежили за нею…

Я різко підвівся в ліжку, скривився від болю, але страх був сильніший за все.

— Ваші рани... - вигукнув перелякано Шент'єс, мій слуга, але замовк і опустив очі в підлогу, помітивши мою лють.

— Де Торі? Тулай? Як ви могли їх упустити? А якщо з ними щось трапилося? – я навіть задихнувся від болю. Прокляття!

— Ваш син скористався порталом, вистежити його просто неможливо. Ми надіслали вже наших вірних підданих на їх пошуки. Вважаю, що з ними нічого не могло статися. Деміан сильно поранений, багато невірних ченців Ви знищили. Я думаю, поки не прокинеться Нортрон або ж жерці не зберуть нову нараду ...

— Мені начхати на те, що ти думаєш! – закричав я. - Я відпустив їх, але я маю бути впевнений, що з ними все в повному порядку!

— Скоро ми отримаємо новини про них, володарю! – вклонився мені Шент'єс, а я замружився. – Вам потрібен відпочинок та спокій. Рани дуже серйозні.

Я подивився на перебинтовану руку, груди та стегно. І як я дозволив цьому статися? Прокляття!

— Пройде, нічого страшного, - прошипів я і спробував підвестися.

— Ти вже не безсмертний, Хаосе, щоб так стверджувати, - почув я грізний голос Рейлі, бога верхнього світу. Мого старшого брата. - Від душевних ран не вмирає навіть людина. А ось від втрати крові – досить часто та швидко. Тож… можеш помолитися мені, щоб я не прибрав твою… душу у свій світ.

Так, я не звик до такого болю, не звик до того, що… я міг померти. Але колись я мріяв про це і навіть ненавидів своє безсмертя.

— Розкажеш, як ти докотився до такого життя, брате? - сівши навпроти мене в крісло і розкинувшись у ньому, спитав з усмішкою брат.

— Допоможи знайти мені Торі та сина, - процідив я і вже знав відповідь. Боги верхнього світу не втручаються у життя не тільки смертних людей, а й у божественні справи земного світу.

— Ти розумієш, що ти наробив, Хаосе? Ти вирішив лишити людей без богів? Вирішив пограти у їхні ігри? З таким успіхом вони скоро виступлять і проти нас!

— Дякую за допомогу, - виплюнув я і підвівся з ліжка. - Шент'єсе, де мій одяг?

— Але…

— Де? – гаркнув я.

— Хаосе, припини бути таким вразливим, — посміхнувся Рейлі. - Я тобі багато разів казав, що з людьми не можна мати ніяких спільних справ. Ну, переспав ти з однією, з іншою…

— Земля має бога - мого сина...

— Я давно тобі пропонував спалити всіх та населити землю новими істотами. Яка різниця хто населятиме землю: старі чи нові? Зрештою, всі вони завжди доходять до свого пікового розвитку і починають деградувати. А ще в обов'язковому порядку вважати себе володарями світів.

— Тобі нудно у своєму світі, Рейлі? Чи мало душ для твоїх ігор та жартів?

Знизавши плечима, мій брат посміхнувся.

— Тепер же, мій любий братику, я можу і твою душу забрати до себе на службу.

— Помолися, щоб люди не вирішили взятися за твою, - огризнувся я.

Я подивився на свої пов'язки, які просто на очах ставали червоними. Прокляття!

— Я не керую… точніше, не правив землею, та не мав владу, щоб їх усіх спалити в попіл. Я можу лише ловити їхні порожні душі. Все було в твоїх руках, але ти вибрав якусь смертну дівку. Я ось давно хотів тобі запропонувати: давай заберу її душу собі і ти просто раз і назавжди про неї забудеш, га?

Не має значення: бог ти чи людина, а лють змітає всі межі і застилає очі кров'ю. Рейлі просто не чекав від мене такого, тому я зміг, ледве стоячи на ногах і ледве не виючи від болю, врізати йому по його усміхненому обличчі. Але після цього я просто звалився на підлогу.

Було гидко відчувати себе таким безпорадним. Шент'єс і Рейлі поклали мене на ліжко. Мені змінили пов'язки і дали якусь моторошну на смак настоянку.

— Знайдіть Торі. Вона… їй потрібна допомога та захист.

За Тулая я переживав менше. У нього є сила, він зрештою чоловік і його душа безсмертна. А дівчинка надто слабка. І їй стільки всього довелося було пережити за ці дні. До того ж, якщо Деміан дізнається, що вона жива, він знайде її.

Ця сволота не знає, що віддавши всю свою силу, щоб закрити портал, я став просто смертною людиною. Деміан бажатиме продовжити те, що почав. Йому потрібно буде знайти і Тулая, і Торі.

Я заплющив очі і застогнав. Мені не вистачило лише кілька хвилин. Закриваючи портал, віддаючи своє безсмертя, я не помітив, як до мене підкрався Деміан. Я думав, що він мертвий...

— Рейлі? – я розплющив очі і придивився до брата. - А як вийшло, що ця тварюка Деміан виявився живим? Його тіло знайдено моїми людьми без ознак життя! Ти що ж, почав мертвих воскресати?