21

   Нарешті вихідні і ми зможемо провести трохи часу разом. Усе ніби налагодилося і можна вже видихнути. 

   Просинаюся Олега поруч як завжди немає. Піднімаюся і прямую на кухню, знаю, що завжди знаходжу йому саме там. Я не помилилася, на всю кімнату запах кави, а Олег стоїть біля плити і щось готує.

   - Я можу і звикнути до твоїх сніданків, тобі доведеться для мене готувати кожного дня. Добрий ранок, любий.

   - Добрий ранок, кохана. А я і не проти, можу побалувати свою кохану дівчинку. Мені дуже подобається для тебе готувати.

    - Взагалі-то завжди кажуть, що це жінка повинна готувати для чоловіка, а не навпаки.

   - А ми сучасна пара. Не треба жити стереотипами, у нас рівноправ'я.

   - Я не люблю готувати, тому тільки за.

   - А от я дуже люблю, мене це заспокоює.

   - Що будемо робити сьогодні? Може з'їздимо до Ані з Миколою, провідаємо? Що скажеш?

   - Можемо з'їздити, але тільки вечером. Весь день я буду зайнятий. Маю ще дещо вирішити.

   - Ти будеш вдома працювати чи кудись поїдеш?

   - Вдома не зможу, доведеться поїхати на весь день.

   - А можна я з тобою? Так не хочеться весь день одній сидіти.

   - Вибач маленька, але тобі мабуть буде краще залишитися вдома, хочеш поїдь до Ані швидше, думаю вам не буде скучно.

   - А ти куди?

   - Та так, по роботі треба з'їздити в одне місце.

   - Зрозуміло.

   Настрій одразу пропав, якесь таке враження, що мені чогось не договорюють. Знову якісь таємниці, а здавалося ніби ми уже все вирішили. Може я себе просто накручую? Так все досить, а то і справді щось собі понавигадувала і буду весь день мучитися. Беру телефон і швиденько пишу Ані:

   " Привіт. Як справи? Чим сьогодні зайнята? Можна припертися до тебе? А то Олег кудись їде, а я не хочу сидіти весь день одна"

   Почекала хвилин десять, але відповіді не було, може вона ще спить? Ну добре, побачить і відпише, але дивно завжди відповідає одразу. 

    Відчуваю себе одинокою і нікому не потрібною.

   Олег ставить передімною сніданок, я натягнуто посміхаюся йому, хоча на душі кішки шкребуть. Ми мовчки снідаємо, а тоді Олег іде збиратися, а я йду хоч посуд помию, щоб якось відволіктися і напевно візьмуся за прибирання.

   Олег пішов, а мені так стало сумно і самотньо, ще й Аня не відповідає, от так і почалося моє генеральне прибирання. 

   До обіду час пролетів навіть не помітила, робота гарно вміє відволікти. В обід нарешті про мене згадала Аня і відписала:

   " Привіт . Я трохи зайнята сьогодні, давай може вечером зустрінемося."

   " І чим це ти така зайнята? Тобі не можна нічого робити, ти вагітна, пам'ятаєш? Микола куди дивиться?"

  " Добре, пізніше напишу, треба бігти."

   Нічого не розумію, що з ними відбувається, нікому немає діла до мене, так прикро стає. Навіть найкраща подруга і та зайнята, ну так я розумію у неї тепер сім'я, готується стати мамою, куди тут до мене. Ну і добре, а я тоді зможу доприбирати.

    Написала Олегу, може приготувати, щось і йому на вечерю, побалувати, не тільки він мене, хочеться і йому зробити приємно:

   " Коли будеш вдома? Хочу тобі приготувати щось смачненьке"

   " Коли буду не знаю, нічого не потрібно."

   Так якось сухо відповів, ніби чужі люди, просто знайомі. Ні цілую, ні люблю. Що за день сьогодні? Ну і добре, не хочеш як хочеш, я тоді зараз доприбираю і в душ, а тоді завалюся спати. Та ну вас, не піду сьогодні нікуди. Я обідилась.

    Прибрала все, сходила в душ, підсушила волосся, вділа піжаму і тільки захотіла йти спати як задзвонив телефон, на вулиці вже було темно і я подумала, що це Олег , вхопила телефон, справді Олег, настрій трохи піднявся, але не надовго:

   - Доброго вечора, ви наречена Олега Дмитровича?

   Незнайомий голос мене просто прикував до місця. Якесь жахливе передчуття стиснуло моє серце.

   - Добрий вечір. А ви хто? Де Олег?

   - Вам потрібно приїхати , я вам зараз скину геолокацію, не хвилюйтеся, все добре, але не баріться.

   - Що з Олегом?

   - Приїдете все дізнаєтесь.

    Дзвінок перервався і через хвилину прийшло повідомлення з адресою куди мені потрібно було їхати...