Глава 20

Глава 20

Перші кілька секунд я витратив на те, щоб звикнути з магічним фоном Торгової Площадки. Він був незвичним, в повітрі переплелися всі відомі мені стихії від чого здавалося, що все має детонувати кожної секунди, надто вже все було нестабільно, але ні, що мана Порядку, що мана Хаоса якось уживалися одночасно і не намагалися дезінтегрувати від взаємодії. Минулого разу коли я був тут, фон був трохи інший, минулого разу хаотична енергія все ж таки доволі сильно переважала.

Але головне не це, головна різниця була в тому, що весь це хаос енергій пропах волею дуже сильної істоти. Якби я був звичайним демоном то цього не зміг би відчути, але я був Лордом демонів і Повелителем, та й енергія бахіонь не була чужою для мене. Все це давало мені змогу відчути волю якоїсь надмогутньої істоти яка заповнювала все навколо. Тоді в майбутньому коли я бував тут, цієї волі не було. І це було дивно, в майбутньому я не від кого не чув, про якусь над істоту яка тут все контролювала, але признаймо чесно, я тоді і десятої частини поточної сили не мав, можна сказати, що я був ніким. 

— Чого стоїш дилда,- раптово почув я знизу і повернувши голову до джерела звуку побачив якогось дрібного чоловічка який і до коліна моєї людської форми не дотягував. - Що вилупився? Ніколи драхвів не бачив?- цей доволі нахабний чоловічок навіть спробував мене посунути телекінезом, а коли це не вдалося він аж почервонів від злості.

— Вибач, не бачив, - відповів я і відійшов на пару кроків з зони прийому істот з порталу.  Драхв тим часом не дивлячись на мене і щось буркочучи під ніс направився в натовп істот за межами прийомної площадки.  Просканувавши драхва на останок я відчув, що цей маленький чоловічок був не такий простий як здається, він був не слабкіший за якогось столичного магістра зі світу Ютара. В котрий раз переконуюсь, що не варто судити за зовнішнім виглядом нікого. 

Просканувавши околиці я помітив з кілька десятків драхвів, і всі вони були обдарованими, не особливо сильними, але й слабкіше за сильного майстра я нікого не побачив. Сковзнувши в поверхневі думки драхвів я зрозумів, що вони сюди прибули продати координати колонізаційного корабля невідомої цивілізації уламки якого вони знайшли в своїх дослідженнях далекого космосу. Мені навіть цікаво стало і я спробував знайти більше інформації про цей корабель та координати. Але виявилося, що ні в кого з драхвів не було ні координат, ні детальної інформації. Розумно, дуже розумно, відправляти у таке місце як Торгова Площадка без інформації у розумі враховуючи концентрацію менталістів у цьому місці. 

Вирішивши не гаяти часу, я активував зв'язок з доменом і матеріалізував вчених.

 — Це... неймовірно, — прошепотіла Сейта, її кібернетичне око шалено блимало, намагаючись обробити потоки даних. — Мій імплант нічого не бачить крім неймовірної кількості псіонічної енергії.

— І це лише те, що можна зафіксувати приладами, — відповів я, спостерігаючи за натовпом різноманітних істот навколо намагаючись контролювати поверхневі думки щоб вчасно відреагувати якщо вони будуть направлені на нас. — Тут збираються представники сотень різних світів та рас. В цьому Інферно вже сотні тисяч років існує міжсвітова Торгова Площадка, в цьому місці вже давно не демони все контролюють, а торговці. Саме тому ви доречі і можете тут бути без захисту від фону Інферно. - додав я після того як згортував вчених навколо себе.- Хочу попередити, це дуже небезпечне місце, в цьому місці можуть торгувати зоряними системами, тут кожен перехожий може бути богом, або демоном. Тому будьте дуже обережні.

— А ось ця тварюка?- Кейлін показала пальцем на химеру в основі якої було щось котяче під пʼять метрів ввишки. 

— Це не тварюка, а доволі сильний звіробог,- вдивився я в ауру звіробога,- Кілька мільйонів віруючих у нього є. Хочу зауважити, це нетипово для звіробогів, зазвичай у них рідко буває більше пари десятків тисяч віруючих. - саме в цей момент звіробог відчув сканування і подивився в моєму напрямі, але побачивши, що я знаходжусь в іншій ваговій категорії просто кивнув вітаючись, на що я у відповідь зробив так само. Не варто робити ворогів там де можна обійтися без цього. - А взагалі тримайте свою цікавість під контролем, цей звіробог доволі чемний, а є ті які за увагу в свою сторону можуть і напасти. 

— Скільки ж тут порталів?- промовив ШелʼТар дивлячись навколо. Прослідкувавши його погляд я зрозумів здивування.  Ми знаходилися в величезному залі, схожому на космічний порт, але замість космічних кораблів тут були портали різних конструкцій та розмірів. Деякі світилися звичною демонічною енергією, інші пульсували незнайомими силами. Від деяких навіть мені було ніяково. 

— Ніхто точно не знає, цей портальний зал не єдиний, він лише для скупчення цивілізацій в нашому секторі. Наскільки я знаю тут є дальні портальні зали які ведуть у інші галактики. Це доречі єдине Інферно яке має частину себе в трьох сусідніх галактиках. І хоч транспортування між ними дуже дороге, воно активно використовується для експасії тих галактик іншими цивілізаціями. - відповів я. 

— Куди тепер? — поцікавився Торсен, намагаючись не витріщатися надто відверто на групу крилатих гуманоїдів жінок без одежі, що проходили повз.Хоч вони і виглядали трохи чужо для людей, але судячи з емоцій старика, вони йому сподобалися. 

— Спочатку треба зареєструватися, — відповів я, вказуючи на масивну будівлю з чорного каменю неподалік. — Це місцеве управління безпеки. Без їхнього дозволу ми не зможемо користуватися більшістю місцевих... можливостей. 

Дорогою до будівлі я помітив кілька прихованих спостерігачів. Вони намагалися маскуватися у суміжному вимірі, але моя демонічна сутність легко вловлювала їхню присутність, точніше їх увагу до вчених. Схоже, поява Лорда демонів з групою людей з іншого всесвіту викликала певний інтерес.

— Фіск, — тихо покликала Нейра, — ті істоти... вони стежать за нами?- вказала вона на групу нижчих демонів яких демонстративно відправили слідкувати за нами, щоб ми сконцентрували увагу саме на них, а не на справжніх спостерігачах.