Частина 3

 Ну а далі в кімнату ввалився наш фотограф, зваливши на спину громіздкий апарат на тринозі з камерою-гармошкою, плюс на додачу тягнучи під пахвою купу додаткового мотлоху: парасольки та намотане на палиці білосніжне простирадло. Я вирішив допомогти, а заодно уточнити один маленький нюанс щодо техніки безпеки. Його безпеки.

 — Скажіть, дорогенький, а чи не використовуєте ви та ваші колеги фразу для привернення уваги клієнтів до об'єктива, типу: «Увага, зараз вилетить пташка»?

 — Хто як, але в моєму випадку ви маєте цілковиту рацію, саме такою фразою я і фокусую загальну увагу на об'єктиві. А що?

 — Боюся, в нашому випадку вам доведеться придумати щось інше для привернення уваги. Задля безпеки, так би мовити.

 — А що такого може статися в такій пристойній компанії? — здивувався майстер.

 — Ну скажімо, якщо пташка раптом не вилетить, то щось може кинутися до вашого апарату і, можливо, навіть пошкодити його в пошуках пернатої.

 — Ви мене лякаєте, молодий чоловіче!

 — Просто попереджаю. Я, звичайно, буду поруч, але повністю не ручаюся за збереження техніки, якщо ви не послухаєте мене.

 — Добре, я обов'язково щось придумаю. До речі, за пару хвилин усе буде готово, тож далеко не розбігайтеся.

 — Я всіх проінформую.Фотографуватися вирішили посеред великої кімнати тітки, де біля стіни майстер натягнув своє простирадло і встановив старовинний різьблений стілець, який з невідомих часів валявся в надрах квартири тітки. На нього посадили тітку Поллі, вручивши на коліна задоволену П'яточку. Я став праворуч, спершись на спинку, а Сама́я з Самі — ліворуч.

 — Увага, пані та панове! Зараз ви... буде фото, дивимося на мене й усміхаємося!

 Перше фото пішло нанівець. П'яточка дивилася не в камеру, а, роззявивши рот, витріщалася на стелю.

 Друге теж. П'яточці набридло занадто довго сидіти на одному місці, і вона задерла ногу, зафіксувавши свій зад у рожевих трусиках під сукнею.

 Третє теж не те. П'яточка, отримавши від мене щигля, дивиться в камеру з надутою пикою.

 Четверте теж не те. Там видно, як я суну П'яточці кулак під ніс, щоб зараза нарешті почала усміхатися.

 П'яте — знову не в тему. П'яточка усміхається, але при цьому висунувши язик.

 І тільки шосте вийшло практично ідеальним. Єдиний негативний момент — це де П'яточка сидить, щасливо усміхаючись, але з почервонілим і злегка відстовбурченим правим вухом. Та фотограф запевнив мене, що зможе цей недолік відфотошопити, тобто ретушувати.

 Далі ми сфотографувалися разом з Баффі та Василем, який несподівано з'явився невідомо звідки. Але вже не в лікарняній піжамі, а в чорному костюмі, трохи завеликому для нього, білій сорочці й різнобарвному метелику на шиї. Він, щасливо усміхаючись, присів біля стільця тітоньки, а та поклала йому на голову вільну ліву руку. Цього разу все пройшло без курйозів, на радість усім нам і фотографу зокрема.

 Далі ми фотографувалися для альбому на фото стандартного формату, копії яких я пообіцяв оплатити для всіх. Там були ми з Сама́й вдвох, потім вчотирьох з П'яточкою і Самі, я з тітонькою, з Баффі і навіть з Васею, який, поклавши руку на моє плече, захоплено дивиться на мене. А далі я зробив кілька фотографій з малявкою, де дозволив їй кривлятися як заманеться — нехай, коли виросте, подивиться, якою дурепою була. Та вона, трохи подурівши, раптом почала мене обіймати й цілувати, причому робила це так щиро й безпосередньо, що згодом вийшли досить непогані наші спільні фотографії.

 Нарешті, коли всі сфотографувалися й майстер почав збирати свій інвентар, я покликав Баффі, щоб та розповіла про майбутній рейд в усіх подробицях, поки не почалося застілля.

 — Ну що, Баффі, давай розповідай, що там у тебе такого цікавого назріває? Тільки коротше, а то торт ухайдакають без нас.

 — Якщо коротше, то ми з подружками, їх у мене три — Саті, Мон і Чібі, проходимо ланцюжок завдань, вірніше я проходжу, тому що він на цілителя, а дівчата мені допомагають. Про що саме, я думаю, тобі буде нецікаво, але ось у наступному завданні ми тричі повинні сходити на нічне патрулювання південної околиці плантацій, де гречані поля перемежовуються з кукурудзяними.

 — Я тут людина нова і в географії сільськогосподарських полів не сильний, але навіть мені здається, що вас занадто мало для патрулювання такої території.

 — Ми спочатку домовилися зі ще шістьма знайомими хлопцями, але вони в останній момент відмовилися, а завдання соціальне, якщо не виконаю, отримаю чималий системний штраф. Ми пробували шукати по-новому, але як на зло нікого нормального не знайшлося, а терміни підтискають. Звернулися за допомогою до влади, ось влада, щоб нам допомогти, підігнала випадково набраних людей — п'ятеро чоловіків чисто бандитської зовнішності, та ще й з відповідними замашками, прямо жах бере. Ну а шостого сказали вже якось самі знайдете.

 — Пропонуєш мені стати шостим?

 — Було б непогано з твоєю репутацією, але якщо не виходить, то, може, порадиш когось путнього? Я чула, ти зі «спартанцями» знайомий, а там хлопці серйозні й люди слова, може, вмовиш одного з них піти з нами.

 — А на який рівень розрахований загін?

 — Практично всі до сорокового, одна я сорок п'ятого, Чібі — тридцять восьмого, Саті та Мон — сорокові. Ті хлопці приблизно такі ж.

 — А чого Анну не кличеш? Ніби як подружки. Тим більше вона високого рівня, в разі чого вашу бандитську п'ятірку сама зможе розкидати по полях у непривабливому вигляді. Чи як пити — так дружбан, а як воду носити — то й зник пацан.

 — Ні, що ти! Вона й так мені в багатьох ситуаціях допомогла, просто зараз не вийшло, на якомусь серйозному завданні, до того ж з якоїсь причини тимчасово заблокована.

 — Ну добре, а що конкретно треба робити?

 — Я ж кажу, патрулюємо нашою десяткою південний периметр, з дев'ятої вечора до другої ночі, а там нас змінить інша група. І так три ночі поспіль, тільки друга ніч — з другої й до восьмої ранку. Оплата — 50 срібла за зміну, трофеї, якщо такі будуть, усім порівну. Якщо погодишся, то ми з дівчатами ще по п'ять срібняків накинемо.