Розділ дев'ятий

 Ранок як завжди почався о шостій. Щоправда, цього разу П'яточка не стирчала біля голови з гребінцем, а почала тарабанити нічним горщиком, висунувши його з-за під ліжка і встановлюючи посеред кімнати. Спустила труси і з задоволеною мармизою сіла обличчям у мій бік, та у своїй манері почала голосно пускати гази, при цьому радісно хихикаючи. Добре хоч вікно було відчинене, та й то довелося повернутися до нього обличчям, вдихаючи через раз. Через якийсь час почув, як встала і знову почала човгати горщиком по підлозі, гримлячи проклятою кришкою. Довелося, важко зітхаючи, вставати й іти забирати в неї горщик, щоб не розхлюпала, та, вхопивши вільною рукою за пасмо скуйовдженого волоссячка, разом із малою теліпатися в туалет — спустошити судину й мити брудну дупу, якою вона зараз висвічувала, при цьому голосно шиплячи й ляскаючи по моїй руці, щоб відпустив волосся.

 Закінчивши ранковий моціон, легким стусаном під голу дупу відправив її в кімнату одягатися, а сам вирішив прийняти ванну і заодно в ній-таки й доспати. Тільки зручно вмостився, напустивши піни, і вже почав дрімати, як чую шльопання босих ніжок по підлозі. У мій бік. Але річ у тім, що я присобачив до дверей гачок із внутрішнього боку і встиг накинути його в скобу — щоб ніхто не турбував. Горщик же залишив зовні, так щоб можна було не боятися неприємних сюрпризів на підлозі.

 Спочатку засувалася ручка дверей... Один раз, другий. Потім засіпалася часто, вимогливо, але марно. Я й не думав відчиняти. А чого, питається, мені метушитися? Вхідні двері замкнені на ключ, вікно в кімнаті я теж прикрив, ножі та виделки в тумбочці на верхній полиці, револьвер розряджений. Єдині відчинені двері... це двері до кімнати, де спить п'яна Баффі. А я з вечора пообіцяв їй помститися за забруднений туалет, який мені довелося відчищати. Нехай отримує.

 Двері ще деякий час посмикали, потім із пів години стукали — і руками, і ногами, але врешті все стихло. Лише ніжки потупотіли в бік кімнат. А я благополучно задрімав. Прокинувся хвилин за сорок, прислухався... Начебто все тихо. Вирішив більше не ризикувати, а піти перевірити, що там та як. Спустив воду, витерся, одягнув спідню білизну, хотів був прополоскати ванну, але почув із крана тільки кректання і тонкий виск. З якоїсь причини вимкнули воду. Але воно й не дивно — в обложеному місті всяке може трапитися. Тому залишив усе як є і вийшов із ванної. На кухні панували лад і спокій. Я дістав із учорашнього пакета шматок ковбаси і, відкушуючи великими шматками, подався в рейд кімнатами, щоб розвідати ситуацію. З коридору глянув у дальню кімнату малої, двері до якої виявилися розчиненими навстіж. Там було тихо й порожньо. Тоді я тихенько підійшов до дверей своєї кімнати й, притуливши до них вухо, прислухався. Там теж було практично тихо, лише іноді лунала тиха й тонка трель, яку видавала П'яточка, коли чимось захоплювалася і по-своєму, німому, наспівувала, виводячи дивні звуки й писки. Значить, мала знайшла собі якесь цікаве заняття, якщо співає. Але що такого цікавого можна робити біля сплячої дівчини?

 Я тихенько прочинив двері й, обережно просунувши голову, подивився в бік ліжка. Те, що я там побачив... змусило мене одночасно схопитися і за голову, і за рот, щоб не вибухнути нападом нестримного реготу.

 П'яточка, не зумівши дістатися до мене і, мабуть, також не добудившись похмільної Баффі, пішла нишпорити по кімнатах у пошуках занять і випадково натрапила на різноколірну крейду, куплену мною вчора. Дощечку розмалювала досить швидко, і місця на ній більше не залишилося. Про те, що малюнки можна стирати, їй поки що ніхто не пояснив, а оскільки талант вимагав виходу — вона взялася малювати на білосніжній і гладкій шкірі сплячої дівчини, яка через свій стан зовсім не заперечувала. А оскільки спала вона практично оголеною, якщо не рахувати тоненької смужки стрінгів, то дісталося всьому тілу. До того ж ще, мабуть, ворочалася уві сні, тому що і спина, і круглі апетитні сідниці, і ноги зверху донизу — абсолютно все було розмальовано різноманітними малюнками. Я вже не кажу про вигляд спереду й обличчя — там практично живого місця не лишилося. Навіть на рожевих ступнях виднілися якісь каракулі. Баффі що — зовсім не боялася лоскоту?

 Від крейди залишилися самі лише недогризки, якими мала довершувала макіяж на обличчі — зафарбовувала губи блакитним кольором. Я заради сміху зробив кілька фоток дівчини з усіх боків, які пообіцяв собі одразу ж видалити, щойно достатньо покепкую з неї. Після цього вирішив забрати шкідницю з місця злочину разом із доказами, щоб не вийшло конфузу. Тому, тихо зайшовши, але так, щоб мала почула мої кроки, я приклав палець до губ, закликаючи до тиші, і по-швидкому зібрав розкидану крейду. Сунув її в кишеню, підхопив П'яточку і вийшов із кімнати, акуратно причинивши за собою двері.

 Ми з П'яточкою вже доїдали яєчню, коли з кімнати, де спала Баффі, пролунав крик і гучний стукіт. Потім — ще один крик, і двері до кімнати розчинилися з такою швидкістю, ніби їх ногою вибили, а слідом вилетіла розмальована дівчина, закутана в простирадло. Я схопився зі стільця, мало не впустивши малу, і спрямував на неї зброю.

 — Ой, йо б!.. Ти що… хто?! Стій, а то стрілятиму! — гаркнув я і демонстративно звів курок.

 — Стій! Не стріляй! Це ж я... Баффі!..

 — Точно Баффі? А що це з тобою? І як ти опинилася в моїй квартирі?

 — Я, я... я сама не розумію... а ти хіба мене вчора не бачив? Ми не розмовляли? — вона втупилася в мене, вже нічого не розуміючи.

 — Та ні. Ми вчора з малою довго гуляли та пізно повернулися. Втомилися і, вмившись, одразу лягли спати. Та й вхідні двері я наче зачиняв на ключ. Як же ти тут опинилася і що це на тобі? — знизав я плечима, повідомляючи про наші вчорашні дії.

 Після цього озирнувся на П'яточку, яка сиділа за столом із роззявленим від здивування ротом і витріщалася на дівчину, ніби вперше її бачила. Оце дає — природжена акторка! Баффі теж глянула на малу і, побачивши її реакцію, зовсім знітилася.