Частина 3

 Поки думав-гадав, і не помітив, як опинився біля входу в лазню. Ну, судячи з вивіски, ще й англійською — «Public bath». Фасад і вхід один в один, як у крамниці дядька Ау. Підвал, сходинки вниз, обшарпані двері. Ну, так, зі своїми фінансами я поки що й не можу потягнути ліпшого, може, всередині буде краще.

 І як у воду глядів: передпокій, або як це там називають у лазнях, сяяв чистотою. Все оббито деревом, свіжим, без гнилі й слідів грибка. Мила дівчина на рецепції відразу посміхнулася, заговорила:

 — Шановний гостю, якщо ви хочете помитися, поголитися, будь ласка, ось у ці двері, тут роздягальня, сусідні двері — душова зала. Бажаєте купити або взяти в оренду банне приладдя?

 — А як можна взяти мило в оренду? Це що, розгорнув пакетик, двічі намилився з нього, загорнув і повернув вам назад?

 — Мило пропонується в об’ємі для дворазового використання, плюс пакетик шампуню на такий же обсяг. Якщо хочете більше — за окрему доплату.

 — Розумію, що ще входить в пакет послуг?

 — Рушник та мочалка, гігієна і чистота гарантовані. За все дві мідні монети. Крім безкоштовного миття, є послуги масажиста, перукаря, візажиста і манікюру, а також можна скористатися парною і басейном, але це платні послуги. Зате вони найдешевші в місті й не поступаються за якістю.

 — Ні, мені поки що просто помитися і банне приладдя в оренду, — відмахнувся я від настирливої банщиці.

 — Дві мідні монети, будь ласка, і ось ключ від вашої шафки в роздягальні. Ви можете залишити зброю у мене. За цінне майно, яке ви залишите в шафці...

 — Адміністрація закладу відповідальності не несе. Дякую, зрозумів.

 А банщиця продовжила собі привітно посміхатися, як ні в чому не бувало. Схоже, в цьому житті ніщо вже не може її збентежити або пройняти. І не таких типажів бачила на своєму недовгому віку.

 Зайшовши у роздягальню, кинув зброю та рушник у шафу, ключ повісив собі на шию. Він був спеціально прикріплений до досить міцної мотузки. Розумно.

 Штани Сьоми, вже добряче остогидлі, без жалю викинув у сміттєвий бак, розташований біля дверей, і нарешті зайшов у душову залу.

 Ну що тут казати, лазня як лазня: дерев'яні трапи під ногами (ну як дерев’яні — відчувається під ногами немов шорсткий пластик, ще й так само гнеться, але на вигляд дерево деревом), ряд із десятка душових стійок з перегородками в три стіни, оббитих пофарбованою бляхою. Потім наступний ряд — дерев'яні лавки (те ж саме я спробував рукою) з баліями. Знову ряд душових кабін, знову лавки, і так у кілька рядів. Нехила така собі лазня.

 Напевно, година пік ще не настала, хоча після нещодавньої битви на стіні людей повинно було набігти стільки, що й не проштовхнутися. Але, мені здається, напевне, системні ходять у свої лазні-сауни, і сюди навідуються переважно місцеві. Але ж роботяги тільки-но почали прибирати вулиці біля стін і розбирати завали. Тож я був другим у залі, бо в третьому ряду хлюпався якийсь дідок. Про це можна було здогадатися і з сивої, намиленої маківки голови, що стирчала над стінкою, та підстаркуватого крехтання.

 Я відійшов трохи далі вглиб і став під душ. Все те ж саме, що і в моєму попередньому житті, тільки версія трохи давнішня. Над моєю головою була кругла, завбільшки з людську голову лійка з маленькими отворами на довгій залізній трубі, що входила в підлогу. Два клапани, пофарбовані в червоний і синій кольори. Зливний отвір під ногами й дерев'яний трап над ним. Дешево і сердито.

 Відрегулювавши воду до потрібної температури, вичавив трохи рідини з пакетика з шампунем і почав намилювати голову. Дивно, але шампунь виявився не якимось ширпотребом, а досить якісним продуктом — він давав хорошу піну і мав приємний запах. Оскільки я стриг волосся майже наголо через часті тренування, щоб голова менше потіла, пакетика мені вистачило б і на чотири рази. Судячи з усього, він був розрахований також і на довге жіноче волосся, лазня ж бо громадська. Хоча, поки я йшов від стіни, бачив і багато чоловіків з довгим волоссям.

 Потім добре намиленою мочалкою пройшовся по всьому тілу. Змив піну. І по-новій. Я намагався не думати, що цією мочалкою міг користуватися хтось коростявий. Сподіваюся, банний дрес-код не дозволяв таким особистостям заходити в громадське місце. Що стосується мене, то, використавши весь шампунь і змиливши мило до кінця, я просто стояв під злегка гарячим душем, просто насолоджуючись чистою водою, при цьому напускаючи навколо себе клуби пари, як у парильні.

 Добре! Настільки, що я навіть заплющив очі від задоволення. Перебуваючи в стані ейфорії, вирішив зайти в систему, перевірити... а точніше, познайомитися зі своїми характеристиками й навиками. І саме тоді, коли я намагався подумки активувати кнопку живлення, відчув чужий дотик до моєї руки... Від несподіванки мало не підскочив!

 Я розплющив очі, і як у казці, в клубах пари переді мною з'явилася оголена дівчина...

 Ну, як дівчина... Обличчя і вузька талія — як у дівчини, але, судячи з розвинених стегон, сідниць і грудей — молода жінка, мого віку або трохи молодша. Гарна-а-а. Навіть дуже. З довгим, злегка кучерявим волоссям, чорним як смола, що доходило майже до пояса. Кругле обличчя з правильними рисами й звабливими великими чорними очима. Фігура — повний відпад. Так, може, у неї й була невелика зайва вага, але взагалі без будь-якого целюліту — все в потрібних місцях і в потрібній кількості, і лише підкреслюючи те, що вже й так було приголомшливо. Якщо це звичайна повія (а хто ще може приставати до незнайомого голого чоловіка в громадській лазні), то я в шоці! Які ж тоді тут дівчата з «вищої ліги», ескортниці чи елітні панночки за викликом...

 Та як би там не було, я тут же прикрив причинне місце обома руками, ще й мочалкою, за яку відразу незграбно схопився.

 — Добродію! — промовила дівчина приємним грудним голосом. — Ви повинні мені допомогти. Я коли побачила, як ви йшли вулицею... Високий, сильний, впевнений у собі, тут же вискочила з дому й побігла за вами (з якого б це дива... на багатого клієнта я не схожий від слова «зовсім»). Ви той, кого я так довго чекала, і, сподіваюся, ви допоможете мені, та запевняю — ніколи не пошкодуєте про це!