Перша спроба або пошук чогось нового

Мене звати Надія. Мені 20 років. Я живу з сім'єю: Бабусею і Мамою. Моя мама любить свою роботу, вона працює викладачем в Інситуті. Всі мої друзі працюють, а я неможу найти себе. Неможу найти те , що мені би було подуші. Сьгодні  я Вам розажу про свою першу спробу найти себе. Мій ранок почався незабутньо я поснідавши пішла музичну школу. Колись давно я її закінчила гравши на фортепіано. Я дуже любила музику. Зайшовши туди я помітила, що в ній нічого не змінилося, вона ніби стала ще красивішою  і затишною.  І тут я побачила директора школи Василя Васильовича, який побачивши мене привітався:

-Добрий день Надіє як справи?

-Все добре, а ваші?

-Мої  нормально.

-Щось сталося?

-Сталося Надя нам потрібна терміново піаністка, а де її взяти всі хочуть на високу зарплату.

-Я можу.

-Точно як же я зразу не зрозумів. Ходімо, зіграєш щось.

•  Добре.
•  Зайшовши в зал я побачила рояль такуж неперевершину, як тоді. Сівши за неї я почала грати. Грала я чудово мені  так здавалося. Я нікого нічого не чула  я мовби погрузилась в музику. Це було чарівно.  Але раптом все зупинилося. Серце ніби сказало,,Це не твоє".  І раптом я почула голос деректора:
• -Неперевершено! Браво.
• Але я ніби відчулв, що це не моє і сказала:
• -Вибачте, але я не зможу. Я не відчуваю себе повноцінно в музиці. Ви завжди казали, що людина має ,,літати "і показувати радість в своїх очах. Я мушу йти вибачте щераз.
• -Але, але.
• Я вже нічого не чула, вибігла зі сльозами на очах.
• Кінець 1глави.
•  
•  
•