Розділ 1

Земля. Наш час.

Орвік сидів на дивній кам'яній землі, опираючись спиною на стіну будівлі з не менш незрозумілого матеріалу. Будівля складалася із безлічі помаранчевих частинок правильної форми, скріплених між собою, і в інший час він би навіть зацікавився б структурою цього матеріалу а також технологією будівництва. Та не зараз. На даний час його не цікавило абсолютно нічого. Йому просто хотілося вмерти. Тут. Не підніиаючись. В цьому погано пахнучому місці. От щоб все призупинилось і все. 

 Та мимоволі молодий чоловік починає прислуховуватися. І йому не подобається те, що він чує. А ще його обурює картина що відкрилася його погляду. І це зриває його апатію мов вітер осіннє листя. Він підіймається й похитуючись йде до присини його обурення. А вона досить вагома! Навпроти нього рознортався бій не на жарт.

 Пошарпаний і вже доволі таки сильно побитий хлопчина з останніх сил відбивався від трійки мужланів бандитської зовнішності. Орвік можливо й не звернув би на те уваги, та його притягнуло те, що цей хлопчина з останніх сил намагався захистити дівчину. Орвік  обурився. Та як ці особини посміли образити діву? Та за таке їм загрожує смертна кара, не меньше. Але тут же здригнувся. Це інший світ. Тут інші правила. Він встиг переконатися в цьому за 3 дні перебування тут. Він поспіхом наблизився до чоловіків що бились, між собою. Хоча яке там між собою? Троє негідників діяли геть не за честю. Один просто лупцював ніском дивного взуття вже скуцюрбленого на землі хлопчину, а двоє інших товаришів роздягали!!! ( та що ж це коїться!) дівчину що відчайдушно виривалася і ридала. Хлопчина на землі лише безпомічно дивився на свою подругу вже відпливаючою від болю свідомістю. Орвік смикнув за плече бородатого чолов'ягу чиї руки були вже в недопустимому для посторонніх місці на тілі дівчини. Та відповіддю йому став досить таки болючий удар в щелепу. Орвік впав наознах при цьому спочатку боляче вдарившись куприком, а потім потилицею. Він лежав і відчував як під його потилицею стає вогко і тепло. Його погляд ковзнув на другого чолов'ягу, який в цю мить розстібав ремінь. І Орвік стрепенувся. То був його ремінь! Ремінь, який в нього безсовістно вкрали 3 дні тому! Орвік відчув злість, а потім цому дуже захотілося щоб його ремінь опинився в його руках. Адже це чудова зброя, а він зараз геть знесилений. І навіть здивувася коли відчув камінь роду і звисаючу стрічку ременя в своїй руці. Другий розбійник з подивом поглянув на те місце де щойно був ремінь на штанях, тепер же він був в руках доволі таки пом'ятого чоловіка.

 Орвік тим часом підвівся, все ще похитуючись, і завдав першого удару тому, хто вдарив його. Він діяв за честю. Спершу відповідь на удар. Пояс свиснув в повітрі невагомим батогом і здавалося б лиш легенько торкнувся скроні нападника як той вже падає на землю з тихим стогоном. Ще один випад, точний ривок рукою і від удару ремнем падає той, що нещодавно лупцовав нісками хлопчину на землі. Залишився останній. Бородатий чолов'яга вишкірився а потім просто прикрився тремтячою дівчиною. В руці розбійника блиснуло лезо ножа. Він притулив його до шиї  дівчини. Та злякано завмерла. Здавалося б вона навіть перестала дихати. Орвік лиш посміхнувся на дію бородача. Він схилив свою голову до плеча і з цікавістю став розглядати бородатого чоловіка. Той поїжився під таким прискіпливим поглядом. Сильніше притиснув ніж до шиї дівчини і відкрив було рота щоб щось сказати, але легкий помах руки і ніж вилітає з руки розбійника вирваний поясом. Ще один помах руки і рука розбійника що стискала дівчину звисає безпомічною ганчіркою, мить і другу руку постигає та ж доля. Дівчина не втрачає можливості і одразу ж підривається й падає навколішки перед побитим хлопчиною, розворухуючи і тихенько промовляючи над ним. Розбійник з недовірою і навіть якоюсь дитячою образою в погляді дивиться на Орвіка і своїх переможених товаришів. 

  - Йди - короткий наказ Орвіка і бандит нерішучим кроком йде геть з тупика. Він не втрачає надію відігратися, адже там, за рогом його чекає його банда. А там чоловік 15. От разом вони зможуть відігратися на цьому вискочці. Це ж треба, зтягнув ремінь, який він викупив за дозу  у одного з своїх шісток. У того були ще шикарні шкіряні штани й черевики, але на жаль не його розміру. А от що він виробляв тим ременем! Та з такими вміннями цей хлоп точно має бути в його банді!

 Тим часом дівчина з горем попалам привела до тями побитого хлопчину. Той стогнав і морщився від болю. Дівчина намагалася допомогти йому підвестися але її сил на це не вистачало. Орвік поспішив на допомогу. Він трішечки піднатужився і підняв побитого, закинув його руку собі на плече. Вже забутий ремінь залишився сиротливо лежати на тротуарі. Далі Орвік не знав як діяти, куди йти. Він лише запитально поглянув на дівчину і та все зрозуміла без слів. 

 - Сюди! Нам потрібно в цей прохід! Там за рогом їх цілий натовп. Їх багато. Ми не впораємося. - Вона говорила ми, хоча було зрозуміло що не впорається він. Він знесилений. Він рухається з останніх сил. Перед очима танцюють чорні цятки та він вперто переставляє ноги, пртцьому тягнучи на собі побитого. 

 - Ми з Борискою прогулювалися а ці наздогнали нас на мотоциклах, спочатку чіплялися до нас з дурнуввтими жартиками а потім почали чіплятися до мене. Пропонували покатати, та я відмовилася. А Борис все захищав мене. Він бачив що їх багато. Що йому з ними не впоратися. Йому навіть пропонували піти, говорили що не скривдять мене та він залишився, хоча знав, що нічого хорошого його не очікує. - дівчина без зупинку щебетала, при цьому не забуваючи відводити їх подалі від того тупика. Вона вела їз вузенькими проходами між гаражами, між будинками, вони йшли петляючи, і нарешті вийшли на яскраво освітлену зону. Там стояли ці металеві конструкції, в яких сиділи люди. В деяких з них в роті були неприємно пахнучі білі палички, здавалося б чоловіки вдихали іі палочки, а видихали з рота смердючий дим.

 Дівчина відпустила руку свого товариша швидко підійшла до першої такої конструкції й відкрила маленькі дверцята.