Пролог

Планета Земля. Доба 3. 

 По нічному місті плентався втомлений та доволі таки пошарпаний молодий чоловік. Він більше не здригався від переляку або від несподіванки, коли повз проїжджав автомобіль чи любий інший транспорт. Він більше не морщився від неприємних ароматів, звичних для місцевих аборигенів і таких забруднених для нього. Здавалося б йому на все байдуже. На втому, голод і навіть на біль. Він просто бездумно йшов, допоки його втомлені ноги не завели його в якийсь темний провулок між будинками. Він лише тихо зашипів, коли його нога вгодила в бордюр, і він забив великий палець босій на нозі. Здається його шкіряні чоботи зняли з нього ще в перший день існування його в цьому жахливому світі. Як і його амулети, і навіть пояс з штанів стягли разом із самими штанами, залишивши лише спіднє... хоча, судячи з того, як одягнені мешканці цього світу він ще пристойно одягнений,  і був би він в свому світі то його зачаровані  речі повернулися б до нього вже на наступний день... а тут все по іншому... але нині йому байдуже. Адже потрапивши сюди, він позбувся найдорогоціннішого що в нього було. Він був позбавлений своїх чар...

 3 доби тому... світ Альтеріо. Угіддя ії Варгесси. 

 Ія Варгесса крокувала з кутка в куток. Вона нервово заломувала руки шепочучи, а іноді вигукуючи прокляття. Він не здається! Цей нестерпний хлопчисько все ніяк не здається. Їй довелося скільки зусиль докласти, щоб все організувати, щоб підозри ні в якому разі не впали на неї. І ось, здавалося б коли ціль досягнута, 7 сильніших магів кола, а також ректор академії  та найсильніший його учень викрадені, і перші 7 випиті. Їх магія зараз бурлила в ній нестримним потоком, але він не здається. Всього лише хлопчисько! Він же лише претендент на коло, він лише учень академії , але в ньому прихована така міць, що ія Варгесса не змогла встояти перед спокусою й заплатила найманцям щоб ті разом з ректором академії прихопили і його учня. І ось коли її ціль була такою близькою, семеро сильних магів не змогли протистоятиїй і залишилися без сил. Зараз це були не величні чоловіки а всього лише зморщені старці, що висіли прикуті кайданами в її темниці. Вони проживуть ще доволі таки довге життя, як для смертних, але воно вже буде безкольоровим і без смаків. Але от цей хлопчисько не здається. Він не погоджується віддати їй свої чари, а без його згоди вона безсила. Процес запущеро і вона не зможе зупинитися, не зможе замінити його кимось іншим. Ритуал не змінити і не перенести!

 Ія Варгесса круто розвернулася на підборах і стрімголов закрокувала до дверей в ритуальну залу де знаходидися її бранці, ректор зі своїм учнем, який все противився, і ніяк не давався щоб його випили. Вона відкрила двері й ахнула, юний ін Орвік стояв навколішкит перед своїм вчителем, а той вже завершував читати закляття перенесення. Ще мить, і Орвік щез, розірвавши так і не завершений ритуал, а восьмий маг переможно посміхнувся і впав на підлогу бкзжиттєвою купою м'язів. Варгесса лише тільки й могла що від подиву хлопати очима дивлячись як тіло колишнього голови академії старіє, тоньшає а потім взагалі пепетаорюється на порох. Ректор Пхаліус пожертвував собою щоб врятувати хлопчисько. Він віддав силу всього свого роду щоб зробити що? Варгесса так і не зрозуміла що саме звершив Пхаліус. Вона не могла розумно мислити. Адже тепер вся її увага була прикута до рук. До її старіючих рук...