Розділ 25

Розділ 25

Я гарячково перебирала в голові всі можливі варіанти. Мені потрібне було щось таке, що кардинально відрізнялося б від нудних математичних лавочок чи Ілониних дзеркал, щось, що приверне увагу всього факультету.

І тут мене раптом осяяло.

— Ми будемо ворожками! — випалила я, перекриваючи загальний гул в аудиторії.

Усі трохи притихли, а Соня поруч здивовано вирячалася на мене.

— Що-що? — перепитала Мироська. — Яка ще ворожка, Дарино? Ми ж в ІТ-Академії, а не на вокзалі чи ярмарку!

— Не просто ворожка, а електронна! — натхненно почала я, відчуваючи, що моя спонтанна ідея на ходу вимальовується в яскраву картинку. — Технічна частина буде простою, ми з Сонею напишемо крутий рандомайзер, підготуємо велику базу даних із передбаченнями про кохання, навчання, несподівані зустрічі чи гроші, ну, як у печиві з передбаченнями. Людина натискає на кнопку або кладе руку на якийсь сканер, і алгоритм видає їй її долю!

— Ну, рандомайзер — це надто просто, — скептично гмикнула староста. — Де тут специфіка?

— А специфіка й оригінальність у самому форматі! Головною фішкою в нас буде антураж! — парирувала я, відчувши азарт і кураж. — Ми не просто поставимо ноутбук на стіл і запустимо програму, а зробимо справжній ворожбитний намет! Напнемо якісь темні тканини, розставимо свічки, знайдемо кулю, що світиться. І ми з Сонею будемо не студентками-програмістками, а справжніми ворожками! Вдягнемо довгі спідниці, хустки, купу браслетів, намалюємо стрілки на пів обличчя! Уявляєш цей контраст? Програмний код в обгортці справжнього циганського ворожіння! Та всі в чергу вишикуються, щоб зайти в наш намет!

Очі Соні раптом радісно спалахнули, вона підскочила на місці й схопила мене за руку:

— Точно! У мене є величезна шаль із торочками! І карти Таро розкладемо для декору! А монітор замаскуємо, щоб світився тільки екран із результатами!

В аудиторії почулися схвальні смішки, а хтось навіть заплескав у долоні.

— А знаєш, це цікаво й справді досить епатажно! — посміхнулася Мироська і швидко застукала пальцем по екрану планшета. — Народ любить містику, а тут ще й інтерактив. Так, записую: «Електронна ворожка». Все, дівчата, чекаю вас на вихідних із шатром, магією і вашою ворожбитною програмою!

Коли староста нарешті випустили всіх з аудиторії, і ми вийшли в галасливий коридор, Соня з полегшенням поглянула на мене, але раптом знову захвилювалася.

— Даринко, ти геній, круто вигадала про ворожку. Але де ми візьмемо намет? Купувати його, напевно, дуже дорого?!

— Спокійно, Соню, без паніки, — заспокоїла я подругу. — Візьмемо й напнемо покривала з гуртожитку, позичимо швабри для каркасу, якщо треба буде! Та щось вигадаємо! Головне зараз — це сісти і написати класну програму та придумати із сотню заплутаних і загадкових передбачень. Тут би я не дуже надіялася на штучний інтелект, бо він видає різну дурню, тут самим добре треба попрацювати. Адже нам треба вразити всіх! Щоб кожен, хто виходив від нас, вірив, що програма заглянула йому в самісіньку душу! Навіть електронні ворожки повинні бути знавцями людських душ! Так, Соню, після пар підемо в кав'ярню, — рішуче сказала я. — Візьмемо каву, планшети і не вийдемо звідти, поки не розпишемо усе, що треба, для нашого ворожбитного і шедеврального проєкту!