Розділ 37. Пропозиція батька

Ері

 Після виховного діалогу із Пеком і його швидкісної доставки «власними авіалініями» в людський світ, ми прямуємо до кабінету мого батька. Напередодні Елі вже тут була, майстерно зігравши роль жертви й змусивши повірити його у власну приреченість. Це було частиною нашого грандіозного плану мого чергового тріумфального повернення, де ми караємо наших кривдників. Я завжди любив ефектно з’являтись, псуючи усім день і нерви. Не став винятком, із вже установлених правил, й сьогоднішній день. Тим паче коли на це є серйозна причина. Нікому не дозволю ображати свою Елі.

 Коли ми входимо всередину, мій батько стоїть біля величезного панорамного вікна, в краєвид за яким полюбляє вдивлятись, коли все котиться під три чорти і йде геть не за планом. Складається враження, що очікував нашого приходу, тому моє повернення з того світу не стало для нього несподіванкою. Не такого ефекту я очікував від цієї зустрічі, та це не найголовніше.

– Я тебе недооцінив. Тобі вдалось вкотре мене здивувати, а це доволі непросто. Що ти зробив із братом? Ви ж від нього, чи не так? – говорить, не відриваючи свого погляду від вікна. Схоже передчуває, що розмова буде непростою. Зі мною ніколи не буває просто.

– Він тепер там, де йому й місце. – Відповідаю без будь-яких докорів сумління, а після невеликої паузи додаю: – Чому? Чому ти мене зрадив? Навіщо домовився за моєю спиною із відьмою? Я ж пішов на твої умови й дозволив себе відгородити від світу. Я не сказав тобі й слова, коли ти організував для мене власний Синап. Я не дозволив Млі знищити тебе, хоч вона й намагалась переконати мене, що так буде правильно.

– Я думав, що вже все втрачено й тебе не врятувати. Не хотів чіплятись за марні надії. Ти повинен був померти. Після такого ніхто б не вижив.

– Мені подобається доводити, що не буває нічого неможливого.

– Я змішав кров двох ярчуків. Якими б могутніми не були твої сили, у тебе не повинно було залишитись жодного шансу на виживання. Я довго думав над тим, як не дозволити Млі, яку випустила вона – вказує на мою Елі – знищити наш світ, та ти замість того, щоб від неї позбутись перебрав цю пошесть на себе, в рази збільшуючи небезпеку. Ти власноруч наділив Млу просто неймовірною силою й можливостями. Цьому потрібно негайно було покласти край.

 Це була кров не звичайних ярчуків, а особливих, народження яких неможливо було передбачити. В старих письменах, які мені вдалось відшукати, говорилось, що коли це станеться й на світ з’являться два ярчуки об’єднані спільною кров’ю й материнським молоком  – наші світи знаходитимуться на межі знищення, адже вони народжуються на противагу найбільшому злу, підтримуючи й відновлюючи рівновагу у всесвіті. Це наче знамення кінця, загрози життю всьому живому.

 Думаю, що саме поява Мли, яка отримала відкритий доступ до твоїх нових сил ознаменувала цей кінець, тому потрібно було негайно щось робити. Діяти потрібно було кардинально, не залишаючи місця жалості. А після я випадково дізнався, що такі ярчуки вже народились й спокійно живуть собі серед людей і ти з ними навіть знайомий не з чуток. Чому ти не розповів мені, що у ярчука, від укусу якого ти ледь не загинув є кровний брат?

– Я просто раніше не думав, що ти можеш повірити у всю цю маячню. Древні письмена? Ти серйозно? – відповідаю, відкрито глузуючи із його віри у всі ці казки.

– Завжди на противагу найсильнішому злу з’являється добро, яке здатне кинути йому виклик. Так закладено у нашій світобудові. Навіть сама відьма не здогадувалась який скарб їй залишився у спадок.

– Отже, підіб’ємо підсумки. Ти об’єднав кров Есташа й Власа, щоб створити смертельну ін’єкцію для власного сина. Та я вкотре зіпсував тобі план й вижив.

– Не перебільшуй! Я намагався позбутись не від тебе, а від того, що ти оселив у собі. Твоя смерть – звичайна побічна дія.

– Дякую! Тепер мені стало значно легше. – Іронія з мене аж пре.

– Я розумію чому ти злишся, та в мене не було іншого виходу. І мій план спрацював. Ми позбулись Мли. Тепер в знак нашого примирення хочу запропонувати тобі місце Пека. Ти можеш залишитись тут зі мною й зайняти моє місце, коли цього вимагатиме закон. Подумай, така пропозиція буває раз у житті й такі, як ти ніколи не заходили так далеко.

– Такі як я? Це які? Неповноцінні? З брудною кров’ю? – його слова викликають тільки гнів.

 Відчуваю напруження Елі після пропозиції батька. Не буду заперечувати, що ця неочікувана для мене пропозиція доволі спокуслива, адже я йшов до цього все своє життя, та тепер все змінилось, змінився я.

– Я не буду твоїм запасним варіантом! Тільки не тепер. Ти втратив мою довіру, а разом із нею одразу обох синів. Сумніваюсь, що тепер ти захочеш бачити Пека біля себе.

– Синку, я не можу втратити одразу обох спадкоємців. Якщо ти забрав у мене Пека, значить ти повинен зайняти його місце. Я не втримаю свого статусу у цьому світі самотужки.

– Ти тільки й про свій статус думаєш. Та для себе я вже все вирішив і прийшов сюди, щоб попередити, а не домовлятись. Якщо ти й надалі турбуватимеш своєю присутністю, чи відправлятимеш до нас своїх посланців – я повернусь, щоб закінчити те, що не зробив сьогодні. Думаю, ми почули один одного й зробимо певні висновки.

 Більше я не промовляю ані слова й демонстративно беручи Елі за руку, виходимо із кабінету, залишаючи позаду минуле, не обірвавши зв’язки з яким, я б не мав можливості побудувати майбутнє.