Розділ 35. Ніж у спину

Ері

– Елі, мені звідси не вийти. Тепер це моя довічна в’язниця, нова домівка Мли. Я так вирішив.

– Отже, я залишусь тут з тобою. – Відповідає чітко й впевнено, не вагаючись жодної секунди. Єдине, що зараз заважає їй бути ще більш переконливою – сиплий голос, причиною якого є саме я.

 Нахиляюсь до неї, та тепер боюсь навіть торкнутись, щоб знову не зробити їй боляче.

– Ще ніхто в моєму житті не робив для мене нічого подібного і тобі не варто було. Ти ж знаєш, що зі мною знаходитись небезпечно. Я не можу дозволити тобі занапастити своє життя. Для мене кожен прожитий день сповнений шаленим ризиком, та тобі цього я не бажаю. – Роблю паузу й спрямовую свій погляд на свіжі синці на її шиї, які тільки яскраво підтверджують мої слова. – Пробач, я не хотів зробити тобі боляче.

– Я знаю…Ти не винен. – Зі щирим співчуттям дивиться мені в очі. Вона розуміє мене як ніхто інший, адже сама була на моєму місці. Знає, як важко контролювати в собі це зло.

– Це саме те, про що я щойно говорив. Навіть не бажаючи тобі зла, я можу нашкодити. А я цього не хочу. Єдине моє бажання в цю мить – твоя безпека й щастя від кожного прожитого дня. Ти на нього заслуговуєш. Тобі й так довелось багато пережити.

– Я не бачу щасливого життя без тебе. Як ти цього не розумієш? Я намагалась тебе забути, намагалась викреслити зі свого життя, та у мене нічого не вийшло. Навіть побачивши тебе з Меланією, серцем відчувала, що ти не міг так зі мною вчинити. Шкода, що я усвідомила це значно пізніше, тоді, коли ти вдруге вирішив просто піти. А коли Мла почала запевняти мене, що дитина від тебе, я повірила й досі хвилююсь, що ми втратили наше спільне дитя. Я готова була піти до посланців, лиш би побачити тебе знову, лиш би ти сказав мені правду й запевнив, що ми не наробили помилок, про які шкодуватимемо.

– Насправді Мла просто не полишала відчайдушних спроб налаштувати тебе проти всіх, проти мене. Їй відомо було про наші плани й вони їй не подобались. Ніякої дитини не було, було тільки зло, яке намагалось вижити за будь-яку ціну. Мені шкода, що в цей момент мене не було поряд. Шкода, що втрутилась стара відьма, яка тільки допомогла злу, від якого так наполегливо намагалась позбутись. Таким підлим способом Квітана прагнула змусити тебе піти на її умови. Впевнена була що після побаченого без вагань дозволиш витягти із тебе Млу, не боячись за моє життя й навіть передбачити не могла, що все так обернеться. 

 Наважуюсь пригорнути її до себе, стримуючи Млу, яка робить чергову спробу вирватись, щоб їй нашкодити, щоб змусити мене діяти, як потрібно їй. Мене розриває від люті, від відчаю й від почуттів до Елі, які не дозволяють мені здатись, які змушують знову взяти себе в руки, щоб захистити її, щоб забезпечити їй життя, на яке вона заслуговує. Не знаю що змусило її віддати мені своє серце, та її віра в мене мотивує, заряджає на дії. До чорта цілий світ, якщо в ньому не буде моєї Елі.

 Мла досі намагається переконати мене, що всі навколо вороги, від яких потрібно позбутись якомога швидше й об’єднавши наші сили, помститись за те життя, яке в мене могло бути й те, що вони в мене відібрали. Ці голоси в моїй голові доводять до божевілля, змушують погодитись і тільки неочікувана поява тут Елі, знову все змінює. До мене повертається здоровий глузд й бажання боротись за власне щастя, яке віднайшло мене в її обличчі і яке потребує максимум моїх зусиль, щоб його вберегти.

– Як ти сюди потрапила? – вдруге ставлю перед нею одне й те ж запитання.

Вона витягує антрацитовий камінь, який я дав Тео й простягає мені.

– Ти його в Тео вкрала? Сумніваюсь, що він віддав тобі б його добровільно. – За жартівливим виразом обличчя намагаюсь приховати від неї свій біль.

– Не зовсім. Ми повинні були йти сюди разом, та коли Ася побажала приєднатись, мені довелось його “позичити”. Вона б не дозволила тобі повернутись, тому, своєю чергою, я не могла дозволити їй прийти сюди із нами. Довелось діяти інстинктивно і йти на ризик.

– Коли ти це робила, ти ж усвідомлювала, що я можу бути вже мертвим й тобі доведеться залишитись тут наодинці назавжди?

– Я ж встигла, ти зараз переді мною і цей ризик вартий такого результату. Я щаслива, що цей час можу провести із тобою.

– Встигла до чого, щоб померти тут разом зі мною? Мене тут ув’язнили, тепер я не можу відчинити жодного порталу. Сильна магія оповиває це місце. – Не відкриваю їй одразу усіх своїх секретів, та повідомляю головне.

– Хто тебе тут ув’язнив? – торкається своїми теплими пальцями мого обличчя, очікуючи відповіді.

– Мій батько. Ти ж бачила місто. Воно все випалене Млою. Це наслідки моєї внутрішньої боротьби й подібні сплески сили – неконтрольовані. Іншого разу я можу знищити те, що мені дороге. А я цього не хочу. Та ти не залишала мені вибору, прийшовши сюди. Я боюсь, що Мла змусить мене тобі нашкодити, змусить зробити боляче і я не зможу їй опиратись.

– Я буду твоїм стимулом стримувати її в собі й знайти спосіб, як її повернути туди, звідки прийшла.

– Щоб повернути її туди, звідки вона прийшла, потрібно потрапити в Синап, а для мене туди дорога закрита.

– Ми щось придумаємо, а якщо – ні, то проведемо цей час разом.

– Не найкраще місце ти обрала для побачень.

– Місце немає значення, головне, щоб поряд була кохана людина, або не зовсім людина.