Розділ 28. Гра за її правилами

Елі

 Кам’яне обличчя Ері, яке стає таким, коли він відчайдушно намагається від мене щось приховати – його видає. Він не враховує, що за час проведений разом, я вже встигла краще його пізнати й впевнена, що під цією беземоційною маскою приховується справжній відчай. Він знає, що не в змозі мені допомогти, він втратив останні надії, від яких залишилась тільки ілюзія. Ері не згоден із цим, не готовий ще визнати й прийняти цю істину, та це тільки питання часу. Він змушений буде змиритись, змушений буде піти проти власних принципів й пожертвувати моїм життям. Він зробить це, зробить заради мене.  

 – Ми знайдемо спосіб це виправити. – Відповідає, наче не своїм голосом, наче зараз далеко і переді мною тільки його оболонка.

 А я не можу навіть уявити як мені далі з цим жити. Як ходити з думкою, що з мене зробили інкубатор? Я розбита, розлючена й готова до відчайдушних дій. Я не збираюсь просто сидіти й чекати на диво. Його не буде.

– Мені потрібно подихати й побути наодинці – змушую Ері відсторонитись й виходжу із хатини. 

 Сльози все ще струменять по моїх щоках. Зараз мною керує гнів, відчуття несправедливості, а голову заполонили моторошні думки. Я відчайдушно намагаюсь відшукати хоч якийсь спосіб позбутись монстра всередині й подекуди від цих способів кров холоне в жилах. Якби я знала, що в мені зародилось нове життя, яке ніяк не пов'язане із Млою, я б ніколи не дозволила собі подібних думок. Та із життям цей монстр не має нічого спільного, хіба що тільки зі смертю й стражданнями. Він загрожує всьому, що я так люблю.

 Я відчайдушно намагаюсь відшукати Квітану і мені таки вдається на неї наткнутись біля старенького колодязя в саду.

– Я не хочу цієї дитини – твердо повідомляю їй своє рішення з надією, що вона знає того, хто зможе мені в цьому допомогти.

– Я вже здогадалась, дитинко. – Відповідає спокійним голосом. – Проблема в тому, що від цієї дитини не так легко позбутись, та й не дитина це зовсім. Я не хотіла тебе лякати, та бачу, що тобі й так про це відомо. Від мене також важко таке приховати. Я відчула це зло, як тільки вперше тебе побачила у тій печері. Воно міцно переплетене з тобою. Я чекала на тебе, чекала на вас. Знала, що ви прийдете, бачила це у своїх снах. Я готувалась до цього. – Робить невелику паузу, а після цікавиться: – Хто для тебе насправді той чоловік з яким ти сюди потрапила? – запитує про Ері. – Тобі ж відомо, що він зовсім не той за кого себе видає, ким намагається бути.

– Він єдиний, хто досі залишається зі мною не зважаючи ні на що.

– Ти його кохаєш. – Робить власні висновки із моїх слів і продовжує: – Кохаєш того, кого суворо заборонено кохати. Він не менша загроза, ніж те зло, яке виношуєш ти. Його сили лякають, хоч він й не має можливості зараз ними скористатись. Чи відомо тобі, дитинко, що найкращий спосіб викорінити зло – використати проти нього ще більше зло. У твоєму випадку – це твій Ері. В ньому приховані сили, якими він ще й сам сповна не навчився керувати. Його будуть схиляти на сторону зла, будуть заманювати владою і спокуса буде для нього надзвичайно великою. Ти повинна бути до цього готовою і діяти на випередження. 

– Але яким чином Ері може допомогти мені звільнитись від зла? Якби це було можливо, він би знав про це.

– Він може перетягнути це зло на себе.

– Ні! Я не дозволю цього зробити! Та ви й самі наголосили, що тут він не може скористатись своїми силами.

– Але я не сказала, що можу їх прикликати, якщо мені це буде потрібно.

– І навіщо вам все це? В чому ваша вигода? З нашої бесіди я зрозуміла, що ви його боїтесь, хоч і намагаєтесь це приховати. Навіщо допомагати повернути власну міць тому, кого вважаєте загрозою?

– Я поставлю його перед вибором. Він зможе витягнути із тебе зло, тільки йому доведеться заплатити за це власним життям. Такими силами, як у нього не повинно володіти жодне зло, адже, якщо вони вийдуть з-під контролю – людству не світить нічого хорошого.

 Від її холодного тону серце завмирає. Не залишається сумнівів, що вона твердо вірить у те, про що говорить.

– Вам не під силу із ним впоратись. Ви нічого йому не зробите, навіть якщо дуже цього захочете. – Щиро надіюсь, що так і буде, тільки її впевненість встигає мене добряче налякати.

– Мені – ні, а тобі – під силу. – своїми словами вводить мене в заціпеніння.

– Навіть якби мені було це під силу, я б ніколи цього не зробила. Ми надто багато пережили разом, щоб зараз я його зрадила.

– Це не зрада, а порятунок. Ти ж хочеш жити й забути про все це жахіття?

– Називайте це як хочете, та суті це не міняє. Я не хочу жити, знаючи яку ціну довелось заплатити.

 Від цієї, на перший погляд, приємної літньої жінки, моє тіло вкривається сиротами. За маскою доброти, яку вона начебто випромінює приховується хитрість й холодний розрахунок. Я тепер навіть не сумніваюсь, що у неї є чіткий план на випадок моєї відмови, який може загрожувати Ері. Потрібно негайно покинути це місце, поки не стало надто пізно. Мені невідомо на що вона готова піти, щоб втілити задумане.

– Подумай над цим, дитинко. – Кидає мені в слід, коли я хочу повернутись до Ері й все йому розповісти. – Повір мені, я вмію переконувати. Ти таки погодишся на мої умови.