Розділ 24. Зізнання

Ері

 Першої ж ночі на новому місці, Елі з несамовитими криками й жахом в очах приходить до тями. Бідолашна дезорієнтована й до нестями налякана. Її жах настільки великий, що вона навіть дозволяє собі забутись, що досі на мене злиться. Про це  свідчить відсутність спроб вирватись із моїх міцних обіймів, в яких я хочу її сховати від цілого світу і небезпеки, яка таїться в ній.

 Вона вся тремтить й тільки дужче до мене пригортається. Як же мені цього не вистачало. Відчуття, наче я повернув давно втрачену частинку душі. Те, що з нею відбулось, змусило мене все переосмислити, змусило усвідомити, що я й сам вже не хочу зникати з її життя. Я дотримаю дану їй обіцянку не через те, що змушений, а через те, що сам цього хочу, хочу стати крихітною частинкою і її життя. Байдуже, що для цього мені доведеться піти проти власної природи, власних принципів й навіть проти рідні.

– Все добре, я поруч, як і обіцяв. Я більше нікому не дозволю тебе скривдити – заспокійливо погладжую її по спині. 

– Я приходила до тебе на перегони з надією, що ти відчуєш Млу швидше, ніж вона зможе в мені вкорінитись. Я не могла сказати про це відкрито, вона б не дозволила. Мені залишалось тільки поводити себе так, як ніколи б не поводила справжня я.

– Знаю і мені шкода, що тоді я не прислухався до власних відчуттів. Мої очі затьмарювала ревність.

– Де я? Що це за місце? – запитує тремтячим голосом не розриваючи обіймів.

– Тут ти в безпеці.

– Як тобі вдалось прогнати Млу? – її запитання заводить мене у глухий кут.

 На мить ціпенію й затинаюсь, не знаючи що їй відповісти. Складно повідомити небайдужій для тебе людині, що це ще не кінець її страждань. Я й гадки не маю як прогнати з неї Млу. Можна тільки здогадуватись, що вона зараз відчуває. Якби я міг, я б без вагань помінявся з нею місцями. Вперше я відчуваю щось подібне. Млу боїться навіть зло, що вже й говорити про звичайну беззахисну дівчину, якій доводиться терпіти такі муки.

– Мені шкода, та Мла досі в тобі. – На силу видавлюю із себе правду. Не думаю, що зараз доречно приховувати це від неї.

– Ні, я її не відчуваю. Ти помиляєшся. – Заперечно мотає головою. Елі не хоче вірити у мої слова, та знає, що не брешу.

– Нам тільки вдалось тимчасово її приспати, та я обіцяю, що знайду спосіб її з тебе витягнути, навіть якщо для цього нам доведеться просидіти тут до наступного року.

 Елі не здатна втримати сліз, нею трясе. Зовсім не це вона мріяла почути з моїх вуст. Ця правда робить їй боляче і цей біль куди більш відчутний за фізичний. Він шматує її серце й затьмарює розум. Вона усвідомлює, що це ще не кінець її стражданням й невідомо чи цей кінець настане.

– Я більше не хочу, щоб Мла поверталась, краще вбий мене одразу. Я більше не витримаю. Вона знає про мене все й використовує це, щоб довести мене до божевілля. Може те, що я зараз тут з тобою – її гра, ілюзія, як це було у Синапі. Тоді їй вдалось мене обхитрити. Де гарантії, що вона не спробує ще раз і що це саме не той момент. Я вже сама собі не належу, стає дедалі важче відрізнити марево від реальності, правду від брехні.

– Знаю, що це нелегко, та ти сильна, сильніша, ніж думаєш і тепер можеш не хвилюватись, що комусь нашкодиш. А впевнитись в тому, що це й справді я тобі допоможе час, якого у нас тепер буде вдосталь.

– А як же ти? Хіба Мла в мені не здатна нашкодити тобі. Тепер вона й про тебе все знає. Мені не вдалось приховати від неї жодну свою таємницю, почуття чи навіть найпотаємніші бажання.

– За мене можеш не хвилюватись, я зможу себе захистити й завдячую цим тобі.

– Як я сюди потрапила? – пильно роздивляється все навкруги, не оминаючи жодної деталі інтер’єру кімнати в якій прокинулась.

– Я прийшов і забрав тебе з маєтку відьми. – Своєю відповіддю, сконцентровую усю її увагу саме на собі. Здогадуюсь про що подумала і чому страх в її очах став ще більшим.

– Але звідки ти про все дізнався? – Оминає запитання, відповідь на яке так боїться почути й ставить зовсім інше.

– До мене прийшов Тео. 

– Тео? – Елі щиро здивована.

– Він дуже тебе любить. Щоб врятувати подругу Тео пішов проти всіх і навіть поділився власною кров'ю з тобою. Саме його кров подарувала нам трохи більше часу. Щоправда, для нього це було нелегко. Ти б бачила його вираз обличчя, коли він побачив у моїх руках голку – намагаюсь трохи її повеселити.

– Ері, ти ж усвідомлюєш, що вже не буде як раніше. Мій власний ліміт довіри до тебе вичерпався. – Дозволяє зрозуміти, що досі на мене злиться.

– І ти не хочеш почути мою правду? 

– Не думаю, що це щось змінить, тим паче зараз.

– Елі, я не знав, що ти допоможеш повернути мої сили. Точніше, я раніше чув про людських жінок, які здатні збільшити їх запас, та ніколи б не подумав, що саме мені випаде така можливість. Я й сам не одразу все зрозумів. Це сталось випадково, коли після ночі разом, побачив, що моя рана затягнулась. Я тоді й сам був розгубленим. Коли в мене вистрілили я думав, що то кінець, та через деякий час прокинувся, наче від довгого сну. Сили почали поступово проявлятись. Мій батько ціле життя шукав таку жінку, та у нього нічого не вийшло.