Розділ 21. Неочікувана поява

Ері

Сьогодні я вперше, за час зустрічі з Елі, знову вирішую взяти участь у заїзді. Мені просто необхідно випустити пар, а що може впоратись із цим завданням краще за відчуття швидкості на улюбленому байку.

 Останнім часом почав помічати нових людей на моїй території й щось мені підказує, що не без участі чортового відьмака, який не полишає відчайдушних спроб відшукати спосіб, щоб від мене позбутись раз і назавжди. Бідолашний навіть не здогадується, що справжня зброя знаходиться в нього під носом і в ній тече його кров. Я знав, що саме Елі стане моєю погибеллю, але це мене не зупинило і зараз не зупинить. Я дав їй обіцянку й націлений її дотримати.

 Нехай вона й не хоче більше мене бачити, та не може заборонити мені наглядати за нею на відстані. Звісно це гірше тортур, але чого тільки не зробиш керуючись власними принципами, яких я змушую себе дотримуватись. Це єдине, що відрізняє мене серед інших мені подібних.

 Цікаво ким буде сьогоднішній мій суперник. Сьогодні не хочеться легкої перемоги. Я прагну справжньої боротьби, вогню в крові й крил за спиною. Добряча доза адреналіну повинна допомогти мені прийти в себе, хоч на деякий час витіснити із моєї голови спогади про ніч з Елі.

– Якого біса! – шиплю собі під ніс, коли помічаю на стартовій прямій Елі власною персоною. Вона демонстративно посилає мені повітряний поцілунок, від якого натовп божеволіє. Ще б пак, не часто таке побачиш. Важко описати, що зараз відбувається зі мною. Я радий її бачити, та не можу зрозуміти різкої зміни її поведінки. Вона запевняла, що не хоче мене більше бачити, а сама приїздить туди, де майже зі стопроцентною вірогідністю буду я. Хоча мені й раніше було складно її зрозуміти. Ця дівчина вміє здивувати. Кого, кого, а її тут я не очікував побачити, принаймні найближчим часом.

– Я хочу реваншу – читаю по її губах і ці губи до біса спокусливі. Так і хочеться відчути їх дотик на своїй шкірі. Досі пам’ятаю їх солодкий присмак.

 Вона сьогодні по-особливому сексуальна, а її звабливий настрій зводить з розуму. Певною мірою, розумію, що просто намагається мені довести, що не буде через мене страждати, та мені байдуже. Головне, що вона тут, поряд. Я справді їй не брехав, та виправдовуватись перед усією веселою компанією не став. Забагато честі. Якби вона вирішила поговорити зі мною наодинці, я б їй все пояснив, та Елі впевнена, що мені немає жодних виправдань. Якщо вона хоче бачити мене таким, нехай так і буде.

  Я ледь не гарчу, коли помічаю, як вона звабливо махає своїм довгим пальчиком комусь із натовпу й до неї виходить якийсь хлопець. Вона, ковзнувши поглядом по мені, пристрасно впивається в губи незнайомцю. В цей момент я чую хрускіт власних пальців, які міцно стискаю в кулаки. Бісова дівка вирішила мене провчити. Вона, мабуть, забула з ким має справу. Потрібно негайно їй нагадати. Коли моє терпіння закінчується і я пориваюсь встати з байку й попрямувати на перевиховання Елі, лунає стартовий свисток й задоволений хлопець відходить від неї. Нічого, щастя твоє недовге, ніхто не сміє наближатись до моєї дівчинки. Тільки мені можна її цілувати. – Подумки я вже піддаю його тушку усім можливим тортурам.

 Як і першого разу після старту я все ще стою на фініші, даючи фору своєму супернику. Це вже традиція. Та ця демониця також не зрушується з місця, демонструючи, що їй не потрібні мої поблажки. Яскраво демонструє свій норов. Нехай буде по твоєму. Я зриваюсь з місця майже водночас з Елі. Гнів йде їй на користь. Ми рухаємось практично колесо в колесо. Цього разу вона не дозволяє її обігнати, наполегливо вижимає зі свого байка все, на що він тільки спроможний і навіть більше. Якби я не намагався провчити зухвалу малу у мене нічого не виходить. І це вражає. Кортить навіть скористатись власними силами, та це для мене також табу, проти моїх принципів від яких я не відступлюсь навіть коли спокуса така велика.

 Не вдається відірвати свого погляду від її фігури. В пам’яті спливають спокусливі вигини її тіла, не приховані шаром одягу. Це відволікає від дороги, відволікає від перегонів, які я націлений виграти й зажадати від неї чергове бажання, яке вона буде зобов’язана виконати спеціально для мене. Що ж для неї придумати? Що від неї зажадати цього разу? – в передчутті майбутньої насолоди.

 Та мої бажання розбиваються на друзки, коли фінішну пряму ми перетинаємо водночас. За історію існування цих перегонів таке тут вперше. І це не може не викликати зайвих підозр. Знімаю свій шолом й помічаю Елі на небезпечно близькій відстані від мене.

– Наступного разу я перетну цю пряму першою.

– Мріяти не шкідливо. – Із зухвалою посмішкою відповідаю на її провокаційну заяву.

– Побачимо. – Різко розвертається, та я встигаю помітити дивний відблиск у її очах. Переконую, що мені тільки здалось, або ж це звичайне віддзеркалення променя світла одного з вуличних ліхтарів.

 Елі знову прямує до натовпу й націлюється подарувати свій черговий поцілунок вже іншому щасливчику. Вона сьогодні на диво щедра. Та я встигаю швидше й одним тільки поглядом із-за її спини змушую чергового обранця передумати. Він зникає швидше, ніж Елі здогадується, що я стовбичу позаду.

– Що тобі потрібно? Навіщо ти псуєш мені настрій? – розвертається до мене й войовничо схрещує руки на грудях.

–  Якщо тобі байдуже з ким цілуватись, то чому б не поцілувати мене? – з викликом дивлюсь прямо їй в очі.

– Забагато честі. Я краще поцілую жабу, ніж стану цілувати тебе.