Розділ 18. Довіритись ворогу, щоб врятувати друга

Елі

   Так звана Мерлей спрямовує свій холодний погляд на нас із Тео. А я, звуженими від гніву очима, сканую Ері, який щойно назвав мене її подарунком.

– Нахабно з твоєї сторони, та мені це подобається. Ти завжди був таким зухвалим. – Відповідає на його натяки стосовно її невміння тримати своїх монстрів під контролем.

– До речі, хочу відрекомендувати тобі свого брата. Саме з його легкої руки минулого разу я потрапив сюди. – Вказує на аж надто мовчазного Пека. І чомусь здається, що це сказано з докором у його бік.

– Брат такий же гарячий, як і ти?

– Був до недавна.

 Мерлей ігнорує Пека й повільно підходить до нас з Тео. Торкається моєї рани, злизуючи зі своїх довгих пальців мою кров, а місце, якого вона торкнулась миттєво замерзає, зупиняючи кровотечу. Навіть біль трохи стихає.

– Хлопчик виріс й тепер знає як догодити жінці. Нарешті навчився робити жінку щасливою. Давно я нічого кращого не куштувала. – Вона повільно повертається й прямує до Ері. Неочікувано навіть для нього, впивається в його губи пристрасним поцілунком. 

Я різко сіпаюсь від гніву та Тео мене зупиняє, утримуючи за плече.

– Елі, не треба – шепоче, щоб почула тільки я.

 В мені все кипить. Моє бажання прибити Ері у цей момент рівноцінне радості від його повернення. Гад навіть не опирається і здається, йому подобається те, що відбувається. Тим більше він назвав мене подарунком для неї. Зрештою я не витримую й нервово струсивши руку Тео зі свого плеча, прямую в саму гущу подій, де з усього серця заряджаю Ері по обличчю. Він, не церемонячись, різким рухом ловить мої руки й заламує їх за спиною, розвертаючи мене обличчям до тієї білосніжної почвари. Помічаю, як Тео різко схоплюється, щоб прийти мені на допомогу, та Пек не дозволяє йому до нас наблизитись. У цей момент мені стає так гірко на душі, що в голові миттєво спливають слова Тео про біль, який тепер може завдати мені Ері. Здається, саме це він і мав на увазі.

– Цей подарунок трохи дикий. Та я знаю, що тобі такі подобаються. – Пояснює мою поведінку Ері.

Вона жестом вказує на мене з Тео і її підопічні вмить з'являються біля нас.

– Якщо дозволиш, я сам віднесу цей подарунок до твого дому. Боюсь, що твої пси можуть не втриматись й тобі нічого не залишиться.

 Вона киває, а Ері закидує мене собі на плече, міцно притиснувши до себе. Біль від рани, яку затисло у незручному положенні миттю проноситься тілом.

– Облиш мене, покидьку! – товчу його кулаками. – Ти робиш мені боляче.

– Хіба так зустрічають коханих? Я думав, ти будеш рада мене бачити після всього, що між нами відбулося. – Шепоче мені у відповідь, послаблюючи хватку. – Тобі не цікаво як мені вдалось вижити?

– А по твоєму нормально припідносити мене в якості подарунка монстрові? Що в тебе за збочені ігри такі?

– Довірся мені. У мене є план. Я витягну нас звідси, тільки підіграй мені. Мерлей так просто нас не відпустить.

– І тобі, бідолашному, було просто необхідно її цілувати?

– Поцілувала вона мене, а не я – її. – Зауважує те, що мене тільки ще більше бісить.

– Не помітила, щоб ти був проти.

– Ти що ревнуєш? – знаю, що в цей момент посміхається.

– Не дочекаєшся! – шиплю у відповідь. – Як тобі вдалось знайти вихід так швидко?

– Який вихід? Ти зараз про що? – своїм запитанням я вибиваю Ері із ролі, яку він намагається грати перед своєю давньою подружкою.

– Як тобі вдалось вибратись звідси? – повторюю, в надії, що він й справді просто не зрозумів мого запитання.

– Елі, ти ж сама бачила, що я щойно прийшов. Пек “люб’язно” зголосився показати мені дорогу. Якби я міг, я б неодмінно прийшов швидше й не дозволив тобі нашкодити.

– Ері, що за жарти такі? Ти був з нами тут. Тому я й не цікавлюсь як тобі вдалось вижити, адже ми домовились поговорити про це, коли виберемось звідси.

– Може ти мені поясниш, що за чортівня з тобою тут відбувалась, поки я намагався тебе знайти. Останній раз у цьому місці я був близько десяти років тому, коли Пек намагався в черговий раз від мене позбутись.

  Від його слів тілом проноситься холодок. В іншому випадку я б подумала, що в мене вже їде дах від нескінченного стресу, та Тео ж був зі мною і також все бачив. Поява Ері в компанії Пека здивувала його не менше за мене. Що ж тоді з нами відбувалось? Хто це був, якщо не Ері й куди він зник? Разом із його зникненням ми втратили можливість отримати відповіді, запитання на які, тепер не даватимуть спокою. На губах досі його поцілунок, про який я сама попросила. Як я могла не відчути підміни? Я знову й знову прокручую в голові той момент, та марно. Абсолютно ніщо не видавало в ньому фальшивку. Та й зараз я не можу бути впевненою на сто відсотків, що це справді він, а не чергова хитрість цих божевільних світів, які майстерно грають з твоєю свідомістю.

 Я вже геть заплуталась. В голові все перемішалось. Я вже навіть не впевнена, що жива. Можливо ми з Тео померли в Млі й тепер наші душі блукатимуть тут вічно. Це б все пояснило. Можливо зараз я бачу те, що хотіла б побачити. Я просто заплющую очі й намагаюсь взяти себе в руки, та сліз стримати не виходить.