Розділ 3. Невтолима пристрасть

Елі

– Цього не може бути! Це просто сон, марення! – власний шепіт в поєднанні зі гарячими сльозами, які все ще стікають по моєму обличчі змушують повірити у реальність, з якою зіткнулась, наче із бетонною стіною на повній швидкості. Два роки я картала себе за те, що не зізналась Ері у власних почуттях, злилась на нього, через те, що пішов, не попрощавшись, що безслідно зник, змусивши повірити у власну смерть, та коли зустрілась із ним знову – не вдалось підібрати правильних слів, чи висловити обурення, яке кипіло всередині. Я просто вдала, що мені байдуже. На відміну від мене він нормально жив ці два роки, насміхаючись із моєї наївності. Мені тільки раз в житті було наскільки боляче – коли мене змусили повірити у його смерть. І зараз я вкотре потрапила у розставлені ним сіті. Та звідки мені було знати, що доведеться змагатись із тим, кого помилково вважала мертвим. Мені просто потрібні були гроші.

 З однієї сторони я безмежно щаслива побачити його знову, адже серце важко надурити, та з іншої – розумію, що разом із його неочікуваною появою моє життя вкотре кардинально змінить свій курс і я вже не зможу щось вдіяти. Куди це може привести в кінцевому результаті залишається тільки здогадуватись. Якщо він щось задумав, то зупинити торнадо голими руками буде легше, ніж переконати його цього не робити. Залишається безліч запитань, на які так хочеться отримати відповіді саме від нього, та чи зможе він мені їх дати й головне чи захоче?

 Не знаю як йому вдалось впоратись з отрутою від укусу ярчука, та це тільки доводить, що його сили більші, ніж може здатись, на перший погляд. І це не може не лякати. Навіть Ася його недооцінила. Та своєю появою він неабияк ризикує власним життям. Надто багато людей жадали його смерті й видихнули із полегшенням, коли йому вдалось обвести всіх навколо пальця. Та другого шансу йому не подарують. Як тільки дізнаються, що живий – по нього прийдуть. І першими в цьому списку буде Влас з Есташом. Навіщо він повернувся і для чого йому знову знадобилась моя компанія? Чого він добивається? Та в мене ще буде шанс знайти відповіді на ці запитання, адже завтра він з’явиться на порозі мого будинку і зажадає розплати за програш.

 Картаю сама себе за те, що насправді не можу дочекатись завтрашнього дня, що з трепетом у серці чекаю цієї зустрічі й зовсім не боюсь наслідків. Коли я опинилась у його обіймах, то ледь не втратила зв'язок із реальністю. І зараз мене більше лякає те, що мої нічні жахіття можуть втілитись у життя, ніж його воскресіння із мертвих. Десь глибоко всередині я завжди вірила, що він живий і мріяла, щоб це були не просто фантазії. І як кажуть люди: «Бійся власних бажань».

 Повернувшись додому, цілу ніч не вдається заснути. Я знову й знову прокручую в голові нашу нову зустріч, уявляю якою вона могла бути, якби я зрештою у всьому зізналась Ері, розповіла про те, що довелось пережити, усвідомивши, що назавжди його втратила. Та це тільки думки, які ніколи не насмілюсь озвучити в голос. Він для мене – під забороною. Він – звичайна фантазія, яка ніколи не стане реальністю, темна фантазія, якої боюсь навіть я. Якби мене не переконували, та наш зв’язок все одно залишив слід на серці, від якого неможливо позбутись. Принаймні мені не вдалось цього зробити за достатньо довгий проміжок часу. Я досі не можу викинути його зі своєї голови й серця.

 Мої моторошні сни все ще не дозволяють спокійно спати, та вони не мають нічого спільного зі страхом до Ері. Я його перестала боятись ще дуже давно і зараз єдине, що мене лякає – його справжня смерть, яка цього разу не випустить його зі своїх кістлявих рук. Кожної ночі мені сниться один і той самий сон, де Ері помирає в передсмертній агонії і я нічого не можу вдіяти, не можу навіть наблизитись, щоб бути поряд. Це розриває моє серце на шматки.

 Смерть тепер часто ходить за мною, намагається відібрати моїх близьких, та я зроблю все, що потрібно, тільки б захистити їх. Навіть якщо для цього доведеться продати душу. Саме це привело мене на ці кляті перемоги, саме це бажання змусило погодитись на всі умови, які передбачав мій програш. І я була впевнена, що виграю, що отримаю ці гроші, поки не побачила обличчя свого суперника на фініші. Від самого початку в мене не було жодного шансу. І тепер я боюсь, що програю йому вдруге. Ігри, в які полюбляє грати він, не залишать мені жодного шансу на перемогу. Він завжди отримує те, чого хоче, діє так, як вважає за потрібне.

 Не витримуючи самокатувань роздумами й безсонням, які вони провокують, я підводжусь з ліжка й прямую до вікна у своїй кімнаті. Відмикаючи його, запускаю потік свіжого нічного повітря, яке вмить огортає моє тіло й наповнює кімнату такою бажаною прохолодою. А в наступну секунду вже відчуваю теплі долоні на своїй талії і я без жодних сумнівів знаю кому вони належать. Він прийшов, прийшов мене мучити. І головне, що я й сама не проти цих солодких катувань.

 Він стоїть позаду. Я відчуваю його спокійне дихання, яке лоскочить мою шию, викликаючи приємне тремтіння. Знаю, що повинна прогнати його, та сил на це просто немає. Власне дихання збивається, та не від страху чи люті, воно збивається від шаленого збудження, яке накриває з головою. Здається, що від його рук йдуть імпульси, які розносять приємне тепло кожною клітинкою мого тіла. І це зачаровує, змушує відключити мозок й не опиратись. І я не опираюсь, я просто стою, наче закам’яніла й не можу вимовити й слова. Ніжний дотик губами до мого плеча, а потім й до шиї, ледь не вибиває землю з-під моїх ніг, які в мить стають ватяними. За інерцією подаюсь назад, впираючись своєю головою у його міцні груди, а він продовжує цілувати, притискаючи мене все сильніше до себе. Його долоні повільно підіймаються від талії вище й коли торкаються грудей, моє серце завмирає. Кожен його дотик настільки ніжний, що я вмить стаю від них залежною. Ця маніакальна залежність п’янить, розтривожує уяву, змушуючи забігати наперед, передчуваючи його наступний крок. Та його дії такі ж непередбачувані як і він сам.