Глава 10. Таргани можуть бігати з голови до голови

Дем’ян закриває за собою двері до будинку. Востаннє він так сильно хвилювався, коли йшов до податкової служби розбиратися з черговим блокуванням. А зараз йому всього нічого треба — пройтися десять метрів до флігеля, забрати Катерину й піти на побачення. Це ж саме побачення. Він нічого не плутає. А чи зрозуміла вона всю серйозність?..

Дем’ян сам дивується своїй реакції. Такого й у підлітковому віці з ним не було. Не трусився він, коли дарував перший букет трохи пошарпаних тюльпанів, не було і тоді, коли перший раз цілувався. Та й годі, він мав таку низку емпатію в підлітковому віці, що й навряд чи зміг тоді настільки хвилюватися.

Чоловік проводить рукою по волоссю, зітхає та зупиняється серед двору. Дає собі невеличку павзу. Не звик він себе обманювати. Тож що не так зараз? Де його звична холодність? Де розрахунки без емпатії? Можливо, справа в самій Катерині?..

Тоді, в день їхнього знайомства, Дем’ян теж поводився нетипово. Він приїхав до торгової палати раніше потрібного, зайшов до першого ж кафе. Офіціантка, яка довго його ігнорувала, здалася занадто милою. Калиновському здавалося, що її щирість підкупила його байдужість. А відверта відмова несподівано підстьобнула до дурних вчинків.

Жодного разу він не чекав невизначений час дівчину. Ніколи не хапав її за руки в спробі зупинити. І не лякав нікого. А тоді наче в голову заселилися нові таргани. Наче він з тим самим Андрюхою помінявся місцями.

Щоб хто не думав про самого Дем’яна, він ніколи не ставив хрест на своєму особистому житті. Він не зрікався факту, що колись у нього будуть нормальні тривалі й, можливо, в очах суспільства, серйозні стосунки. Спробувавши їх один раз, років десять тому, більше не пробував. А тут Катя... Може, Дем'яна так плющить від розуміння, що вона зовсім не така, як інші?

Розумна — це факт. Добре розуміється на своїй професії, хоча ніколи не працювала навсправжки. Красива — цього від природи у неї теж не забрати. Не нахабна — Дем’ян понад усе ненавидів безцеремонність та зайву зухвалість, Катя була ідеальна.

Коли Калиновський у своїх роздумах малював ідеальний портрет жінки, там хто тільки не був. Він подумки уявляв, як поруч з ним могла жити блогерка. А що, прибуток у нього був великий — достатньо для сезонних поїздок на Балі та ресторанів щотижня. Але публічність — то не про нього. Свого часу Дем’ян й обрав будинок на самому кінці селища. Щоб менше контактувати з непотрібними йому людьми.

Він уявляв, що поруч з ним могла жити спокійна жінка — наче сіра мишка, яка привнесе додому затишок. З цією функцією зараз більш ніж краще поралася Любов.

Була в фантазіях і жінка з невеликою власною справою. Дещо сурова та серйозна. Як його колишня. 

Хто тільки не з’являвся у фантазіях Дем’яна. А в реальності його потягнуло до молодої студентки. Дівчинки-сироти без роботи та житла. Чи не змішується це з банальною жалістю? Хоча, мабуть, разом з жалістю не з’являється інтимна тяга.

Дем’ян видихає, відганяє від себе думки, що Катя може стати тією самою, на яку він довго чекав. Точно це вирішувати треба не зараз. Зараз йому можна тільки піти на побачення разом.

Стукає у двері флігеля, не наважуючись знову зайти без попереднього дозволу. Нових жартів з боку Любові він поки не хоче терпіти. Дем’ян знає, що варто йому тільки нормально натякнути, як економка припинить це робити. Проте й не хотілося йому порушувати ту люб’язну й дружню атмосферу. Не сильно його навантажували та дратували підстьоби з боку Люби.

Взагалі гарно, що Дем’ян сьогодні вже показав Катерині те місто, куди він зараз її поведе. Адже в його першочергових планах була прогулянка на човні. Гарне б побачення вона запам’ятала, якби посеред романтичної річки з заходом сонця просто блювала.

Двері так довго не відчиняють, що Дем’ян замислюється і не очікує, що йому прилетить прямо в лоба. Хапається за голову, Катя від несподіванки затискає рот руками.

— Боже, чого при кожному першому побаченні ти мене калічиш? — стогне вимучено.

— Боляче? Дуже? Дай подивлюся, — дівчина зі своїм середнім зростом стає навшпиньки, щоб побачити травму чоловіка.

— Все норм. Ти готова?

— М-м, так, — Катерина кидає назад погляд через плече в кімнату. — Одну хвилинку почекаєш? Я ще кофту хотіла знайти. А з цим переїздом не можу зрозуміти, куди її діла.

— Звісно, чекаю.

Катя зникає в приміщенні, а Дем’ян намагається зрозуміти, чим так пахне на весь коридор. Розуміє, що зі своїм бухгалтером точна треба провести бесіду стосовно правильної їжі. То вона на полицях в магазині задивляється на все погане, то он картоплю смажить. З хворим шлунком — це не жарти.

Дем’ян сам намагався більшою мірою вести правильний спосіб життя. І хотів би, щоб його жінка теж не цуралася редису замість бургера й хоча б щотижневих тренувань. Катерина дійсно з’являється через хвилину. Дем’ян обстежує її швидко поглядом. Дістається висновку, що вона гарно одягнена та не замерзне поруч з річкою.

Вони йдуть до водойми, обговорюючи роботу. Калиновський на мить думає, що то не краща тема для побачення. Але й відмовити собі в обговоренні важливих питань з розумною людиною не може. Хто сказав, що жінка не може бути партнером?

Веде цього разу чоловік їх якомога далі від людей, які починають скупчуватися ввечері на березі. В кущах заховані невеликі дерев’яні причали, до яких час від часу підпливають рибалки. Дем’ян дістає з рюкзака заготовлену вечерю.