Глава 8. Вентилятор замовляли? А пожежу?

Далі всі сидять в альтанці, розмовляють про нісенітниці. Андрій, у черговий раз помирившись із Дариною та обіймаючи дружину, згадує, як вони з Дем'яном лише розпочинали бізнес. І самі сиділи за кермом комбайнів та тракторів. Каті цікаво слухати про таке. Але Калиновській точно не любить себе нахвалювати, зараз он морщиться від кожного приємного слова на свою адресу.

Троценко подобається за цим спостерігати. І ще дивніше усвідомлювати, що до Дем'яна вона досі має теплі почуття. Можливо, дитина стала додатковим каталізатором. Катя відвертається від думок і перемикає увагу на Любов Юхимівну, яка розповідає, як їй довелося свого часу влаштовуватись до Дем'яна на роботу. Історія проста, якщо не вважати, що вони ще в першу зустріч влаштували словесну баталію. І Каті здавалося, що саме через це Калиновський прийняв на роботу надто балакучу Любу.

— Слухай, Демо, — перескакує у темах розмови Андрій, — а навіщо тобі на роботі Катерина знадобилася? Ти ж свою бухгалтерію сам ведеш.

— А ось і знадобилася. Жнива, мені ніколи ще з папірцями розбиратися, — відмахується Дем'ян, не збираючись видавати справжніх причин.

— То це тільки на період жнив? — уточнює Дарина.

— Подивимося, — Калиновський кидає погляд на Катю. Дівчина дивиться на нього у відповідь, м’яко усміхається. Якщо спочатку Дем’ян планував перевірити її рівень у роботі та віддати на піклування Андрюхи, то тепер сумнівається у цьому.

— Так, Катю, якщо цей бізнесмен х… кхм, просто бізнесмен тебе звільнить, із задоволенням запрошую на посаду бухгалтера до мене. Запевняю, зарплата в мене буде більше, — посміхається чоловік. За що отримує від дружини поштовх ліктем по ребрах. Цього разу вони не починають лайку. Чи то втомлюються від цього, чи є інші причини.

Дем'ян показує непристойний жест у відповідь партнеру:

— Нема чого у мене співробітників переманювати, — виправдовується перед Любою. І трохи перед Катею. Андрій обурюється, що його запідозрили в хантінгу, а розмова плавно знову з'їжджає до спільних спогадів компанії.

Калиновський потягує пиво зі своєї склянки, пропонує алкоголь Каті. Та вкотре відмовляється. А чоловік думає, що дівчина досі йому приємна. І навіть у голову, трохи захмелену алкоголем, закрадається думка, що з нею можна і закрутити. Катя – недурна. І якщо їм доведеться розлучитися знову, нічого зайвого вона не робитиме. Адекватність – те, чого їй не позичати. Навряд чи Катерині спливе на думку писати йому повідомлення, телефонувати о третій ночі та різати вени. І маніпулювати ним вона не буде — стільки було приводів за два місяці їх стосунків, а вона нічим не скористалась.

Дем'ян звик не розв’язувати питання на п'яну голову. Навіть якщо зараз він цілком здорово розмірковує. Відкладе це питання до ранку. Але до Каті варто справді придивитися. Чоловік з окремим задоволенням спостерігає, як дівчина то уважно слухає Любу, то сміється з жарту Андрія, показуючи рівний ряд зубів і ямочку на щоці.

І Дем'ян розуміє, що сумував. Сумував за тим, як вони проводили час. За її жартами, ніжністю та їхнім сексом. Навіть її легкої гаркавості — ледь помітної на слух — не вистачало. Чоловік про себе посміхається до своєї сентиментальності, що так недоречно вилазить, коли в ньому з'являється алкоголь.

Все ж таки робить у голові позначку, що завтра — або хоча б днями — обов'язково подумає над цим питанням. А зараз просто слухає, що сама Катя говорить у відповідь на чергове питання Дарини. Дружина Андрюхи завжди любить поговорити, розпитати та дізнатися більше подробиць. Ця риса в жінках Дем’яна відштовхує — та ж сама Дарина обожнює покопатися в чужій білизні та дізнатися шокувальні подробиці. Калиновський натомість оминає такі деталі, особливо — якщо вони не приносять йому жодної користі.

Розходиться компанія вже опівночі. Андрюха з Дариною йдуть спати до гостьової кімнати. А Катя залишається, щоб допомогти Любі прибрати зі столу в альтанці. І якщо до цього Дем’ян теж зі спокійною совістю хоче йти до себе, дивлячись на Катю, яка несе брудний посуд,  соромиться. Любу він покликав до компанії, щоб вона відпочила, а не була його прислугою цілодобово. А Катя тим паче не має виконувати подібну роботу, перебуваючи його бухгалтером.

Дем’ян виходить на вулицю, сам йде до альтанки, де був ще десять хвилин тому. Люба зіставляє посуд до купи.

— Щось забув? — звертається до начальника.

— Ні, давай я допоможу.

— Ти що, Деме? Я сама впораюсь, — так, подібні дії від Дем’яна нетипові. Його максимум закінчувався на прибиранні ділянки. Все, що стосується кухні та дому, одразу входить до зони відповідальності Люби.

— Ні, ти й так весь день на ногах. Давай швидше це приберемо. І підемо вже відпочивати, — Дем’ян наполегливо тягнеться до купи того, що треба вже віднести до дому.

— Добре, — затискає плечима жінка, хоча вона й здивована таким розвитком подій. — Знаєш, мені здається, що ви з Катериною один на одного зацікавлено дивитеся.

— Не вигадуй того, чого немає, — чоловік не полюбляє розмовляти на сентиментальні теми. Взагалі на будь-що, що може похитнути його образ сильного і незламного. З дитинства звик так робити.

— Боже, не вигадуй, то не вигадуй, — в ту ж мить награно лагідно погоджується Любов Юхимівна. Дем’ян у відповідь лише усміхається — завжди ця жінка намагається показати, що його слова — то пустий звук, проте вона так ніби то не вважає. Ця риса Калиновському завжди подобалась. — Тримай і неси це на кухню. Інше я тоді вже сама зроблю.