Глава 4. Підслуховувати – недобре, а хвалити людей – добре

Дем'ян видихає вечірнє повітря. Опівночі воно особливо дивне. Коли спека спадає, з'являється легка вологість, що робить навколишню темряву свіжою. Чоловік не поспішає йти до будинку, опускається до басейну. Все ж таки чудова ідея була колись зробити на задньому дворі ділянки таку штуку. Андрій його називав піжоном та мажором. А Калиновський так не вважав. Воду він любив, а хоч трохи пристойного ставка в їхньому селищі фактично й не було. Навіщо відмовляти, коли фінанси дозволяють?

День видається важким. Спочатку ця поїздка до міста, потім — об'їзд полів та перевірка техніки. Повертається Дем'ян додому, коли вже темно. Навіть Любов не чекає на його появу за звичкою, а цілком спокійно собі спить.

Калиновський спирається на борт басейну. І якби не шум із боку, навіть ризикує заснути просто у воді. Обертається і в тьмяному освітленні Місяця бачить дівчину. Катя виходить із флігеля і йде у бік невеликого вуличного дивана, який колись випросила у Дем'яна онука Люби. Катерина забирається туди разом із ногами та вмикає телефон.

А Калиновський розуміє, що яким би чином він зараз не позначив свою присутність, ризикує налякати дівчину. А не демонструвати про свою присутність — здається, не гідно джентльмена, чи що. І перш ніж Дем'ян встигає сказати, що він також тут, дівчина вмикає голосові повідомлення. Мабуть, вийшла з дому, щоби там нікому не заважати. Калиновський тільки зауважує, що якщо в неї телефон з дуже бюджетної серії, то може, й навушників зовсім немає. Ця думка занадто швидко зникає з голови чоловіка.

Підслуховувати – не добре. І таку прописну істину Дем'ян знає. Але заявити про себе все ж таки не встигає.

— Слухай, моя люба подруго, — приємний жіночий голос з телефону Каті ледь незадоволений, — ну якщо ти почала втілювати наш план, то могла мене хоча б трохи раніше попередити? Мене ледве Кіндратій не схопив, коли прийшла до тебе в гуртожиток, а твій кінчений вахтер сказав: «Все, нема нашої Каті»! Помер Василько, помер, дідько! Я тобі навішаю під час зустрічі. Але сподіваюся, що твій швидкий від’їзд хоч має свої плоди.

Дем'ян завмирає, слухаючи повідомлення. Аж надто воно дивно звучить. Підозри, які роїлися у його голові вчора, сьогодні вилазять знову на поверхню свідомості.

Катерина записує також голосове. І в ньому перепрошує за те, що не попередила про свій від'їзд з міста. І каже, що завтра ввечері подзвонить подрузі, щоб розповісти подробиці свого переїзду. Дем'ян не проти був би дослухати до кінця, про що говорить Катя. Так, це не зовсім коректно. Окей, гаразд, взагалі непристойно. Але коли справа стосується тебе і на горизонті відверто маячить загроза, варто включати усі локатори та спрямовувати їх виключно на захист своїх інтересів.

Бажаної вистави та підступного розкриття планів колишньої не відбувається. Троценко всього нічого сидить на дивані, мабуть, відповідаючи ще на кілька повідомлень — нігті стукають екраном у темпі лезгинки. А потім встає і, потягнувшись гарненько, іде знову до флігеля.

Щоб не палитись на такій дрібній, але неприємній ситуації, Дем'ян чекає пару хвилин. І тільки після вилазить з басейну, чекає хвилину, поки тілом тече основний потік води та йде до будинку.

Перед сном ще раз прокручує почуте у дворі. Що за план у Катерини із подругою? І як це з ним пов’язано? І чомусь чуйка, інтуїція чи власна дупа підказували Дем'яну, що  голос із телефону Троценко точно говорив саме про нього. Чи може бути таке, що Катрін план просто влаштуватися на роботу до забезпеченого колишнього? Чи варто очікувати на щось каверзніше і непередбачуване в цьому питанні?

Калиновський недовго піддається роздумам. Приходить до думки, що плани Каті з її знайомою — це нічого більшого, ніж просто ідея прийти по допомогу до нього, Дем'яна. Після цього чоловік засинає зі спокійною душею.

Вранці Дем'ян заявляється на кухні, коли там уже клопочеться Люба. Вона підставляє йому каву і сирники, щось щебече про плани на день.

— Катя вже прокинулася? —  уточнює в неї. Зараз було б вчасно її вводити в курс справи й перемикатися на важливіші власні справи.

— Так, начебто сиділа у флігелі на кухні, снідала.

— Ти її годуй. Можна із мого раціону. Зі своєю скромністю до зарплати вона ризикує не дожити.

—  Так без проблем. Тим більше і так ледве вдалося в неї запхати той бутерброд із ковбасою та сиром.

Дем'ян навіть помічає, що у Люби в очах загоряється вогник азарту. Мабуть, його економка прийняла правила гри «загодувати Катю», що захоплювало її. Але дівчині справді не заважало б нормально харчуватися. Щось підказувало Калиновському, що її раціон раніше становило те, що перепадало в кафе.

Катю він знаходить швидко. Дівчина вже стоїть повністю зібрана. З якимось блокнотом і ручкою. Побачивши на них уважний погляд Калиновського, відразу виправдовується:

—  А що? Мені так зручніше запам'ятовувати інформацію. Ми йдемо?

—  Їдемо. Мені потім потрібна машина. До речі, запам'ятай дорогу, бо я навряд чи ввечері тебе зможу забрати.

Катерина лише киває. Смикає коротку сукню у квіточку і слідує за Дем'яном до машини. Чоловік навіть не кидає на неї погляди, повністю залишається зосереджений на кермі та дорозі. Висаджує дівчину біля невеликої будівлі, оточеної з одного боку – полем, з іншого – фермою.