Глава 3. Гірше за одну прагматичну людину може бути лише дві прагматичні людини

— Я хотіла тебе попросити про послугу.

—  І що ж це?

—  Візьми мене на роботу.

—  Я правильно почув? Ти хочеш працювати на мене? — Дем'ян навіть не встигає опустити свою брову, як її знову доводиться підіймати через здивування.

— Так, ти все вірно почув, — Катя навпроти хоч і здається занадто напруженою, намагається впоратися зі своїм голосом і здатися більш впевненою у своїх словах. І Дем’яну здається, що це коштує їй великого шматка нервової системи — ось так сидіти й чогось нахабно просити.

—  Хм. Я поки що пропущу той момент, як ти взагалі мене знайшла і чому вирішила, що я можу допомогти тобі з працевлаштуванням, але…

—  А я можу відповісти й зараз.

— Ні, постривай, — Дем'ян підіймає руку, закликаючи до мовчання. —  Ти ким хочеш влаштуватися? Економка в мене вже є. А на комбайнера ти мало схожа.

— Я… я ж закінчила цього року університет за спеціальністю «Економіка підприємства». Я могла б вести бухгалтерію та інші економічні штуки.

—  Економічні штуки? Гарний же з тебе економіст, — усміхається трохи гордовито. Дем'ян досі перебуває у розгубленості. Йому здається, що поява його колишньої пов'язана з якоюсь неприємною ситуацією.

Можливо, її надіслали якісь конкуренти? А що, ідея має шанси на реалізацію! Надивилися якихось трилерів чи сопливих мелодрам, де колишня коханка приїжджає до бізнесмена, залазить до його ноутбука і тут же знаходить там мільйон і один файл із компроматом. А далі залежить від жанру. У мелодрамі вона настільки полюбить бізнесмена, що ним не користуватиметься та просто видалить все, що змогла знайти. А у трилері сюжет більше схожий на життя. Це там, де дівчина все ж таки передає замовникам інформацію. А далі розпочинається виживання головного героя. Ну, яким виявиться сам Дем'ян.

На коментар Калиновського з приводу компетентності Катерина зводить брови до перенісся. Гаразд, чоловік розуміє, що у житті все далеко не так, як це описують сценаристи. Хоча б через те, що банального немає у нього серйозних конкурентів. В аграрній країні на всіх угідь вистачить.

— Якщо я не закидала тебе такими розумними словами як «акцепт», «вексель» чи «депонент», це не означає, що я їх не знаю.

Дем'ян з самого початку стосунків помічав, що для Катерини важливо відстояти право на повагу до себе. У неї то виходило трішки невпевнено та агресивно. Але вона намагалась, а він погоджувався кожного разу.

— Гаразд, гаразд, — зітхає чоловік, — захисниця власних знань. Я тебе почув. Але так і не зрозумів, чому мушу тебе взяти на роботу до себе.

—  За старою дружбою? —  дівчина трохи розслабляється, принаймні візуально. Хоча й справді, у бажанні захистити свої погляди та знання, стала вже у стійку.

— Так собі аргумент. Зважаючи на те, що дружби у нас особливо й не було.

— У мене немає роботи — звільнили з кафе. А ще через те, що я закінчила університет, мене виставляють із гуртожитку. Фактично грошей на житло я не маю. Знайомих, у яких могла б пожити місяць чи два, теж немає. Одна подруга, та й та, як може, тулиться зі своїм хлопцем у комуналці. І я… правда не знаю, як мені бути, — дівчина вивалює махом усю інформацію про себе та дивиться на Дем'яна втрачено.

—  І ти вирішила звернутися до мене?

— Ти —  моя остання надія? — дівчина настільки збентежена своїм становищем, що про це ніби навіть питає, а не стверджує.

— Ти цікавишся в мене? Гаразд, а з роботи тебе чого звільнили?

— Не зійшлась у поглядах із клієнтом.

—  У кафе? До тебе чіплялися?

Катерина просто відводить погляд убік. А Дем'ян у відповідь на це матюкається. Місце, де вона працювала, він знав через географічне розташування — неподалік торгово-промислової палати, куди треба було потрапити Калиновському. Тому іноді він там чекав свого часу. Але навколишній район був дуже неприємний. І який переважно контингент у кафе, теж неважко здогадатися.

— І чим усе скінчилося?

— Нічим. Тільки моїм звільненням. Тож у тебе не буде місця для мене? Я б погодилася і на посаду якогось помічника. І думаю, що житло орендувати у вас на селі буде не так і складно.

Дем'ян ніколи не вирізнявся особливим меценатством. Тим більше що свою бухгалтерію вів сам. Не дарма він теж свого часу був випускником тієї ж кафедри, де відучилася Катя. Та дівчину було шкода.

У період, коли вони зустрічалися, Катерина розповідала, що вона сирота. І виходить, що допомогти фактично нема кому. Десь в області вона має тітку, яка не забрала дівчинку з дитячого будинку. І якщо тоді Катя не була потрібна своїм родичам, то й зараз на них навряд чи можна було розраховувати.

Враховуючи ці факти з життя Каті Троценко, Дем'ян і може сприяти її влаштуванню на роботу. Може, до того ж Андрія її запхати? У його мережі завжди були потрібні бухгалтери. Та й із документацією у партнера зовсім труба. Але Дем'ян не хоче ставати протеже фахівця, про якого нічого й не знає до ладу.

— Гаразд. Візьму на роботу. Але за низки умов.

— Я уважно слухаю, — дівчина підбирається і справді дивиться на Дем'яна, намагаючись вловити кожне його слово. І чоловікові навіть стає ніяково. Насамперед він бачить дитячу безпосередність Катерини та розуміє, що їхні стосунки частково схожі були на педофілію. А по-друге, зараз було б складно запропонувати дівчині роботу, а потім, побачивши некомпетентність, відібрати це джерело заробітку.